Минулих вихідних ваш автор із компанією знову подорожував. Цього разу ми поїхали в гори, а саме на полонину Боржава. Про те, як ми піднімалися в гору, спускалися, як нас застав дощ та багато іншого розповім у найближчих статтях на блозі, а сьогодні буде розповідь про негатив який на мене там очікував.

Ніколи би не міг подумати що за якихось 30 секунд настрій в людини і всієї компанії може так кардинально змінитися.

Чесно вам скажу, читачі блогу, що ще ніколи зі мною подібне не траплялося і не побажав би такого нікому.

Що сталося, спитаєте ви. Все просто, Воробус спалив у вогнищі свій смартфон. Згорів він так швидко, що народ навіть не збагнув що сталося.

Не подумайте, що за мною вже плаче Кульпарків і чекає Наполеон, це всього лише випадок, жаль що негативний.

Було все так…

Приїхали ми з бандою в гори, поки піднялися до гори, поки опустилися, поки знайшли місце, де будемо ночувати, поки збігали до машини за рюкзаками, поки їх принесли – була вже досить пізня година. Багато часу пішло на приготування їжі, ну і звісно, що ввечері вже таки можна сісти біля вогню і розслабитися.

Так ми і зробили, їли, попивали 1517, розповідали страшні історії і тут у вашого автора подзвонив телефон. Звісно, що я підняв трубочку, поговорив і треба було занести апарат назад у палатку. Натомість цього я не зробив, а положив його у кишеню.

Сиділи, сиділи, вогонь горів, щоб зробити згодом шашлики і ваш автор вирішив підкинути ще пару гілок. Підкидаю і тут чую в штанах полегшало. За мить я збагнув, що це вилетів телефон.

Воробус наробив галасу, люди почали світити біля вогню і за якихось секунд тридцять пролунав вибух.

Чого я так боявся збулося, це вибухнула батарея і разом з нею мій телефон, який не так давно купив – Samsung Wave 525.

Жах….

Бачили б ви мій вираз обличчя, на це важко було дивитися. Ти стоїш, вогонь горить і тільки помітно як догорає сім-карта. Виникає у мене питання, навіщо взагалі купляти ці дорогі телефони? Про це ще колись подискутуємо.

Після цього прикрого випадку вашого автора немов би підмінили, настрій одразу ж впав, нічого робити не хотілося і я просто тупо пішов спати.

В інших людей в компанії також вже були не ті веселощі, а я так сидів, покартав себе трохи, бо винен у цьому лише я, але зрозумів, що треба жити далі.

Колись, сподіваюся, ще дороблюся до нового телефону, а епізод із вибухом мене багато чому навчив.

Ось такий от негатив мені принесли ці вихідні.

Автор статті: Vorobus.