Гетьман Іван Мазепа (1687-1709) був представником типової козацької олігархії періоду «руїни». Він прийшов до влади коли молодий російський цар Петро І, почав кампанію піднесення своєї державності. Для цих інтересів підпорядковувалися усі можливі ресурси, у тому числі українське козацтво.

Іван Мазепа був змушений постійно надавати війська для московських кампаній проти турків, шведів. У 1703 році почалось будівництво Санкт-Петербурга, де загинуло від непосильної праці сотні тисяч українців.

Сучасники Івана Мазепи стверджували, що він, будучи людиною віруючою, досить сильно переживав через нищення України. У самого гетьмана Петро І виводив із підпорядкування козацькі полки. (Чотири перших перепідпорядкованих полки було реорганізовано у гусарські-драгунські).

Гетьмана Мазепу настільки зненавиділо українське населення, що називало його «вітчимом України». Він намагався замолювати свої гріхи перед українцями, будуючи і відновлюючи за власні кошти церкви і монастирі по всій державі. Це храми Києва, Чернігова, Переяслава. Саме за його вказівкою було збудовано приміщення для Києво-Могилянської академії, школи, лікарні тощо.

Врешті-решт Іван Мазепа заключає у 1708 році таємний союз проти Москви із шведським королем Карлом ХІІ. Коли про це дізнався Петро І, він дав вказівку зруйнувати гетьманську столицю Батурин (там за кілька діб було вирізано близько 6 тисяч українців), а через рік – знищити Запорізьку Січ (це було перше руйнування Січі).

Остаточної поразки антимосковські союзники зазнали у битві під Полтавою влітку 1709 року. Мазепа і Карл були змушені тікати до Бендер.

За вказівкою царя Петра І московський патріарх наклав анафему на гетьмана Мазепу. Його ім’я проклинали у всіх православних храмах московського патріархату аж до кінця правління династії Романових (до 1917 року). Сама анафема не знята до сьогодні.

Помер старий гетьман у 1709 році й був із почестями похований у православному соборі міста Галаца. На похороні Івана Мазепи були присутні представники кількох європейських монархів й особисто Карл ХІІ.

Гетьманові не вдалося реально відновити козацьку державність. Спроби створювати антимосковську коаліцію зазнали краху. Деспотизм Петра І виявився сильнішим за шляхетність і благородство козацького гетьмана та європейського монарха-союзника.