facebook

Свято закоханих у контексті морально-релігійних ненормальностей європейського соціуму

Свято закоханих

Є така думка, що кожен сходить з розуму по-своєму. Ця сентенція стосується, скоріш за все, певних відступів (відхилень) від класичного раціонального у мисленні та дії. Якщо поведінка людини чи групи людей відрізняється від загальноприйнятого суспільного стандарту, їх можуть оголосити ненормальними.

священник Валентин РимлянинНенормальність теж річ відносна. Для прикладу, святкування Дня закоханих імені святого Валентина не є абсолютною нормальністю з точки зору класичного християнства. Але церква не чинить опору молоді бавитися в любов під патронатом релігійного начала. А так як священник Валентин Римлянин давав перші шлюби (а ця процедура не сприймалася імператорською язичницькою владою), то люди вшановують пам’ять про це днем його смерті – 14 лютого. (Хоч відтяли римляни Валентинові голову у 269 році зовсім не за те).

Нібито ненормальності зустрічаються на кожному кроці. У будь-якого оригінального індивідуума сучасного і багатогранного соціуму, що переповнений різними цивілізаційними і не тільки факторами та чинниками, є обов’язкова «фішка» у поведінці, яка виділяє цю людину з поміж інших.

Є «фішки» з позитивом. Такі анормальності часто виконують хорошу добру кристалізуючи функцію для суспільства і окремих людей. А є негативні ідіосинхротичні вар’яції, що просто не піддаються аналізу.

На сторінках блогу уже не раз згадувалося про «чудернацькість» європейців. Сьогодні про англійців. Кілька десятків їх співгромадян здивували.

Виявляється у північній частині Лондона – столиці англіканського протестантського Об’єднаного Королівства вже певний час існує «церква атеїстів». Уже сама назва тієї кантори є абсурдною, бо термін «церква» вживається для ідентифікації організацій людей віруючих.

Неномальність полягає й у тому, що відвідувачі-атеїсти сформували певні культи, як наприклад «культ суботнього ранку». Вони збираються у будівлі, яка колись була церквою і «уславлюють життя», слухають Стіві Вандера, "Квін", читають уривки з «Аліси в задзеркаллі». Апогеєм зібрань є гуморески від засновників і «духовних наставників» англійських атеїстів - Сандерсона Джонса та Піппи Еванс, які є професійними клоунами.

Все можна зрозуміти і пояснити. Ну хочете створити клуб за інтересами. Будь ласка. Але не перетворюйте просту добру відпочинкову забавку у протиставлення себе-коханих Богові. Це не просто надсміливо, це – аморально. Дії, спрямовані на протиставлення себе віруючій громаді є справжнім божевіллям. Існування тої «церкви атеїстів» є яскравим прикладом гіперболізації внутрішнього «я» і неконтрольованості поведінкових мотивацій за умов морально-необмеженої світської європейської демократії.

Ті атеїсти навіть День Валентина не зможуть відсвяткувати.

Дуріє серйозно Європа. З розуму сходить.

Ми ж будемо переймати кращі їх «відхилення». Такі як Свято закоханих…

P.S. Кохайтеся чорнобриві!!!




Публікації по темі:

коментарів - 11 може ще щось напишете?

  1. Tiger 11.02.2013 пише:

    Я вважаю, що українці мають святкувати лише Стрітення (15 лютого).

  2. Тарас 11.02.2013 пише:

    Tiger пише:
    Я вважаю, що українці мають святкувати лише Стрітення (15 лютого).

    Чого так?
    Чим вам інші свята не подобаються? 🙂

  3. Tiger 11.02.2013 пише:

    Тарас, я маю на увазі не святкувати 14 лютого, а святкувати Стрітення – 15 лютого. А також інші свята, але цей “день всіх закоханих” не святкувати.

  4. Tiger 11.02.2013 пише:

    Tiger, інші свята мені подобаються, мені лише це свято не зовсім до вподоби.

  5. Тарас 11.02.2013 пише:

    Tiger, чому?
    Комерційна складова процесу вже аж занадто дістала?

  6. vrubli 12.02.2013 пише:

    Тарас, нарешті свідомі люди!
    День Валентина – суцільна комерція. Люди і їхні почуття стали абсолютним товаром, самі продаються того не помічаючи.

  7. Тарас 13.02.2013 пише:

    vrubli, попит породжує пропозицію :(. Значно легше купити дівчині красиву цяцьку за гроші, ніж проявити креативність і талант (а він у кожного є), і здивувати дівчину, а може навіть і відкрити досі їй невідому частинку себе. :hello:

  8. vrubli 13.02.2013 пише:

    Тарас, мене більше гнітить те, що для того аби проявити свою прихильність до когось необхідно чекати якогось там дня кимось там зазначеним.
    Якщо є почуття – їх варто демонструвати тут же, для цього кожен день року особливий.

  9. Тарас 13.02.2013 пише:

    vrubli, буденність, сіра нещадна буденність вносить свої корективи у наше життя. В сукупності з банальною лінню це, напевне, й зумовило створення дня Валентина, аби люди хоч раз на рік не забували про того хто поруч, хоч, ваша правда, почуття слід демонструвати кожного дня, виявляючи це у найменших дрібницях, замість одноразових, хоч і дорогих, подарунків 14 лютого. Напевне така сім’я буде міцною і щасливою…
    Я вважаю, що день Валентина це прекрасний час, щоб “надати поштовху” розвитку стосункам на початковій стадії розвитку, але надалі слід власноруч підтримувати процес.

  10. vrubli 13.02.2013 пише:

    Тарас, варто починати з ліні, а не з буденності.
    Було б бажання, а можливість знайдеться! Тож і буденність не була б такою сірою якби існувало мінімальне бажання розвести її кольорами любові повсякденної. А так, на підсвідомому рівні бажання нема, от і виправдовуємось щоденною метушнею, аніж просто зробити щось воістину корисне.

  11. Тарас 15.02.2013 пише:

    vrubli, правду кажете. =)

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*