Давненько на цьому блозі нічого не писала людина, яка назвала себе – kosmonavt. Хоча, й не дуже то багато постів було написано цією особою. Всього лише два й то вони були минулого року й стосувалися вони теми картоплі.

Чесно скажу думав більше нічого не буде, але читач блогу буквально вчора прислав нову історію.

Будемо сподіватися, що у майбутньому їх кількість значно збільшиться. А поки що надаю слово нашому дописувачу.

Доброго дня, читачі блогу Воробуса. Сьогодні розповім про чергову історію, яка зі мною трапилася.

Отже, Львів, перша година ночі.

Иду по городу, никого не трогаю.

Йду по Городоцькій, слухаю музику в навушниках. Мене наздоганяє якесь чудо на скейті і істерично махає руками.

Знімаю навушники. “шо ти хочеш?” – виривається агресивно, але випадково. ”

Как дойти до Ашан-сити?”. Думаю ну твою мать, зараз я тебе заведу. Кажу щоб йшов зі мною, типу нам по дорозі.

Це біля Скрині. Кадру в ідеальному варіанті треба за трампарком повернути на Кульпарківську. Втикаю, мовчу, йдемо дальше, доходимо до моста через Городоцьку,отой що біля Мотозаводу недалеко.

У мить розумію, шо я втикнув, думаю про те, як мені буде незручно пояснювати про це…

І тут під’їздить до нас патруль. Я ще в житті не був йому такий радий… Треба свідків на драг-тест, як вони то називають.

Що це означає?

Типу по виклику перевірити рівень алкоголю в крові.

Ми типу як очевидці. Повезли нас на Конюшинну.

Приїхали, подивилися, засвідчили, написали якусь бумагу, обіцяли хлопці нас доставити куди треба.

Я доїхав до Мотозаводу, пацана з Луганська – Ужгорода повезли на Пулюя… Дякую тобі, національна Поліціє, що, все таки, працюєш і oо в твоїх патрульних є слово.

Ось така от історія нещодавно відбулася зі мною. З ким не буває…

Буде час та можливість напишу ще щось. А поки до зустрічі в ефірі.