Похід Воробуса на гору Стій. Частина друга

На вершині Стій

Дійшовши до підніжжя гори Великий Верх зрозумів, що йти далі було важко. Спека в цей день панувала ще та.

Були думки навіть повернутися назад, але здоровий глузд переміг і зробивши коротенький відпочинок, ваш автор попрямував далі – до вершини гори Стій.

Якщо ви коли-небудь будете йти як Воробус, то знайте, що маршрут на гору Стій пролягає в обхід Великого Верху. Для чого зайвий раз набирати висоту, якщо гору можна обійти.

До речі, будете сміятися, але мене й приятеля в один прекрасний момент обігнав якийсь чоловік. Він настільки швидко йшов, що були думки ніби він приймав участь в гонці на час.

Дорога

Принаймні коли спробували з ним заговорити, то окрім «добрий день» чолов’яга нічого не сказав. Шалений….

Ми ж потихенько прямували до своєї мети.

Хребет Боржава має свою особливість, що коли тут дощ – йти важко, коли сонце – також важко через сильну спеку.

Тим не менше, до пункт призначення ми дійшли. На вершині Стій від радіолокаційної станції залишилися лише руїни.

Вершина

Це все нагадує арену цирку на якій давним-давно вже ніхто не виступав.

До речі, хто не знає, висота цієї гори 1681 метри над рівнем моря і це найвища вершина в цьому напрямку.

Краєвиди

Спека не спадала й ми вирішили зробити коротенький відпочинок біля колись діючих військових баз. Там також все виглядає жалюгідно.

Сіли попоїсти, приходять дівчина й з хлопцем й чути такий діалог: «Довго ми ще будемо ходити цими вершинами? Для чого ти мене вів кілька годин щоб побачити ці розвалюхи?»

Завалюхи

Десь з нею можна й погодитися. Але, на те вони й гори Карпати що хочеться побувати усюди.

Втома втомою, але коли ми вийшли на маршрут і почали дивитися на краєвиди, то просто отетеріли. Як же там гарно. Сюди таки вартує сходити.

Якщо б ще вдалося заночувати, то взагалі було би супер. До речі, вода на маршруті є, але до неї треба добряче спускатися.

Говорив з місцевим чоловіком, то він казав, що хатинки, які видніються з хребта то є, але вони у дуже поганому стані. Тому, на них так вважаю розраховувати не варто. Якщо вже ночувати, то у наметах.

Повертаючись до розповіді про нашу подорож скажу, що спуск з гори Стій був не менш важким. Головна проблема – сильна спека. Реально було дуже жарко й були думки не так насолоджуватися краєвидами, а якомога швидше спуститися вниз до Воловця звідки й їхав потяг у Львів.

Йшли ми довго, по дорозі знову зустріли людей, які збирали чорниці. Цікаво на скільки їх вистачає. Вони зовсім не втомилися.

А ще був чудернадський дід, який запрошував до себе додому за 40- гривень. Він як раптово з’явився, так і раптово зник.

Подорож добігла до кінця. Квас на вокзалі й дорога додому у потязі Ужгород-Київ.

Чергова подорож завершилася. Втомлений, але задоволений.




Публікації по темі:

1 коментар може ще щось напишете?

  1. РоманТ 30.09.2017 пише:

    Прекрасно!!!

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*