Група розтягнулася… Двоє членів нашої команди пішли швидше, а Воробус і Гєник йшли позаду. Снігу значно побільшало.

Перед очима вимальовувалися такі краєвиди, що хотілося бути тут не лише два дні, а все життя. Настільки тут було красиво.

Якихось чотири години й ми дійшли до мисливської хатинки біля підніжжя гори Яйко-Перегінське. Так виглядає, що з тиждень часу тут ніхто не був.

У хаті було прохолодно й наша компанія одразу ж взялася розпалювати пічку. Вона тут чудова, адже якихось пів години й в кімнатах, яких тут дві, стало набагато тепліше.

Цей притулок знайшов ще влітку й варто сказати, що влітку тут, де-не-де, ще продувало вітром. Зараз же добрі люди все запінили.

Всередині окрім нар у двох кімнатах є столик, а також різноманітні засоби для проживання. Якщо колись тут будете, обов’язково залиште щось людям, які прийдуть після вас. Бажано наготовлені дрова, цукор, чай і так далі.

Повертаючись до нашого перебування у хатинці скажу, що десь за годину після нашого приходу у колибу завітали інші туристи: три чоловіки з Польщі, а також хлопець із двома дівчатами з Києва.

До речі, представниці прекрасної статі здивували. Так, як вони ходили за дровами не кожна дівчина зможе. Раду в житті собі точно дадуть.

Чимось цікавим ніч не відзначилася. Спершу було цікаво, а як ми всі помістимося в рукавичці, але на диво змогли.

День завершився, тепло в хаті зробило наш сон ще приємнішим. Попереду був новий день під час якого була мета піднятися на вершину Яйко-Перегінське.

Чи вдалося це зробити Воробусу й компанії, як минув наш другий день перебування в горах та багато іншого читайте у третій частині розповіді.

До речі, якщо ви хочете святкувати день народження в горах, то це таки вартує зробити. В одного з наших колег був ювілей, чисто символічно ми його привітали й не шкодуємо по це.

Багато снігу, чисте карпатське повітря, дерев’яний будиночок на висоті 1000 метрів, що ще потрібно для щастя?

Автор статті: Vorobus.