Черговий день розпочався, а це означає що настав час розповісти про похід Воробуса й компанії Свидовецьким хребтом. Так, як ми подорожували цілих чотири дні, то й про кожен день буду розповідати окремо.
Піднятися на гору Близниця та відвідати гірські озера планував давно. Якщо не зраджує пам’ять, то ще у серпні минулого року думав пройтися цим хребтом.
Тоді віддав перевагу відпочинку на морі. Цього ж літа нарешті вдалося втілити плани у життя. Перед походом найбільше мене турбувала погода. У Західному регіоні падають рясні дощі, а йти в горах по відкритій місцевості нікому б не порадив.
Тим не менше, квитки на поїзд Львів – Рахів ми купили заздалегідь. Все-таки, у цьому напрямку їздить мало потягів й перепустки у вагон розкуповують швидко. Поїзд порадував своєю чистотою.
У «раховозі» вже нема загального вагону. Тепер лише плацкарт та купе. Ми вирішили взяти останній. Таки краще зачинити двері та їхати своєю компанією. До слова, квиток до Квасів (саме звідти мала розпочатися наша подорож) вартує близько ста гривень.
Восьмигодинна подорож пролетіла швидко. Члени нашої компанії давно планували вибратися за місто й були дуже раді що вдалося це зробити.
Найцікавіше розпочалося по приїзді в Кваси. Уявіть собі таку ситуацію. Поїзд приїхав у забите село близько 11 години вечора, ми вилізли з вагону, навкруги все темно. Куди йти? Де ночувати? Ці питання залишалися відкритими.
З труднощами, але нам таки вдалося знайти місце для ночівлі. Розставили намети біля сільського магазину. Щоправда, за шашлик та вогнище довелося забути. Накрапав дощ, водою тут і не пахло, плюс знайти дрова серед ночі було вкрай проблематично.
Прийшлося задовільнитися чаєм та кавою, які зробили на газовому балоні й лягти спати. Ще не встигли приїхати, як вже розпочалися пригоди.
Ніч минула важко. Дощу не було, але намет для трьох членів нашої команди був замалим. Було єдине бажання дочекатися ранку та нарешті вибратися у похід.
Зірки на небі свідчили про те, що природа мала би подарувати гарну погоду. Хоча, гори на те вони і є горами що тут погода змінюється зі швидкістю світла.
Автор статті: Vorobus.
Написати коментар