У неділю, 26 січня, вашому автору вдалося здійснити черговий виїзд у дуже цікаве місто на Івано-Франківщині – Городенку.

Поставив собі за мету поїхати туди ще коли дізнався, що «Галицька здоба» зіграє з місцевим клубом у рамках Другої ліги України. Якщо чесно, то й близько не міг подумати, що Городенка зараз переживає справжній футзальний бум.

Приїхав на гру за чотири години до її початку.

Що одразу ж кинулося в очі, так це стоянка для автомобілів біля залу. Ще задовго до початку гри вона почала заповнюватися.

Місцевий глядач любить футзал і з нетерпінням очікує на кожен матч улюбленої команди. Пробую зайти у зал.

Свої ігри Другої ліги України СК «Городенка» проводить у приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи фактично у центрі міста.

На вході мене зустрічає представник команди-господарів і каже, що у зал будуть впускати приблизно за пів години до початку гри. Це пов’язано з тим, що відвідати матч Другої ліги бажає велика кількість людей. Плюс до цього всього на минулій грі у залі були проблеми з конденсатом. Тому, до гри проти ФК «Галицька здоба» організатори готувалися дуже серйозно.

Як мені згодом сказали, у залі не проводилися жодні змагання протягом певного періоду часу.

Година до гри.

До приміщення дитячо-юнацької спортивної школи приїхали «пекарі». Люди стоять у черзі до залу аж на вулиці. Уявіть собі година (!) до гри. Так, місць для сидіння є не багато, але вони є і всі хочуть їх зайняти. Решта ж глядачів розміщується на балконі.

Футзалісти проходять у роздягальню із труднощами.

Кажуть, що коли тут аншлаг зал може вмістити не більше тисячі людей. На поєдинку між СК «Городенка» та ФК «Галицька здоба» якраз він був. Вболівальники сиділи, стояли на балконі, у проходах і навіть за воротами.

Має місцевий клуб свою символіку, а точніше шарфи, свій фан-клуб, який протягом усієї не замовкав ні на хвилинку.

Запам’яталося виконання гімну України перед грою. Весь народ, який був у залі піднявся зі своїх сидінь і гарно заспівав головну пісню держави.

Біля автора цих рядків сиділо два молодих хлопця. Питаю звідки приїхали? На що вони мені відповідають: «зі Снятина». Але, ж там є також своя футзальна команда. «Тут цікавіше», – продовжують хлопці.

Перерва між таймами, команди пішли у роздягальню, а чотири (!) прибиральниці витирають паркет. Ви десь таке бачили? Особисто я ні.

Мав розмову і з п. Ігором з пресслужби СК «Городенка». Сказав, що стараються знімати матчі наживо, у тому ж таки прямому ефірі брати післяматчеві інтерв’ю. Матч із нашою командою виключенням не став.

Гра між СК «Городенка» та ФК «Галицька здоба» завершився перемогою господарів паркету, які ще довго після фінальної сирени дякували своїм фанам за підтримку, а потім ще й зробили спільне командне фото на пам’ять.

Саме після цієї гри стало відомо, що футзальний бум у Городенці продовжиться, адже команда з симпатичного містечка достроково вийшла у наступний раунд змагань.

Тому, як кажуть, далі буде… Заради цього ми й любимо футзал.

P.S. Висловлюю подяку історику п. Володимиру, голові пресслужби п. Ігорю, а також президенту клубу СК «Городенка» п. Віталію за теплий прийом, пізнавальні екскурсії та пам’ятні подарунки.

Автор статті: Vorobus.