9.01.2010 р. 
Свята святами, але всі знають, що скоро на носі вибори. 17 січня 2010 року Україна обирає нового президента. Кандидатів на почесне крісло, як завжди, багато. Слово забагато напевно ще лагідне. Краще сказати дофіга.
Але, зараз про інше. Всі хочуть сподобатися людям і залучити додатковий електорат на вибори. Тому куди не подивишся усюди та політична реклама.
Ясно усім, що реклама у даний час – це річ хороша. Завдяки ній люди дізнаються і про новинки у торгівлі, про події у світі, що будуть тощо. Про магазини я вже навіть не говорю. Тут її вдосталь.
У політиці реклама має своє значення. Кандидати у президенти хочуть сподобатися людям і завдяки рекламі піднімають свої рейтинги. Там вони розказують і про свою передвиборчу кампанію, і про конкурентів. Стараються заплямити їхнє обличчя.
Дуже популярним стало поздоровлення народу із Новим Роком і Різдвом Христовим. Чесно скажу вже всі вітали. Ще хіба я не привітав всіх привселюдно із святами. Ви скажете поздоровлення – це добре, але чи вітали би вони Вас якби не балотувалися у президенти?
Коли проходить передвиборча кампанія, то постійно дурдом. Ось “живі приклади”:
Кожен кандидат у місті чи селі ставить намет, де роздає свою рекламу. Он ідеш по вулиці і починається. То той кине, то той.
Що робити з тією макулатурою?
Більша половина людей цю рекламу зразу викидають. То добре якщо ще сміття є поруч, а так кидають і засмічують місто. “Дуже класно коли все місто в тій рекламі”. 🙁
Ні, щоб календарі хоча би дати людям на Новий рік чи сувеніри якісь. Вони газети дають. Що з ними робити? Туалетний папір є. 🙂 Хіба в село везти в пічках розпалювати, де газу не має. 🙂
А біг-борди. То взагалі. Зліва один кандидат обзиває того, що справа. А справа – навпаки. Деколи ідеш, то хоч б насмієшся вдосталь. А ще якщо якісь типи обмалюють їх, то клас. 🙂
Приходиш додому із вулиці. Вмикаєш телевізор і знову ця реклама. Отак буває дивишся якесь кіно чи передачу і бац – реклама. Як заведуться, то на пів години. Що робити? Береш і вимикаєш той телевізор.
Ввімкнеш радіо. Може хоча би там є спокій. Та де там. Музика пограє і знов голосуй за …
Повний абзац. Люди вже дні рахують, коли політична реклама буде заборонена.
Висновок – та реклама вже дістала. Люди вже давно знають за кого їм голосувати. Вже якщо кандидати щось роздають, то хай вже цукор якийсь дають мішками чи борошно. Що потрібно людям. Та хоча би брелки якісь чи майки. Хоча б пригодяться. 🙂
А, забув сказати – у транспорті тої реклами також вдосталь. а як люди починають гризтися за кого голосувати, то докуметальний фільм можна знімати. І не такі касові збори поб’є. 🙂
Насамкінець, пропоную Вам подивитися відео за кого все ж голосувати.
Автор статті: Vorobus.
Ми єдина країна на світі,Ми Країна чудес! Пишаймося! Політики в нас гнилі, за те почуття гумору хоч чудове і люди хороші живуть на просторах неньки України! Вибори без вибору,але гадаю все ж таки настане час і зміниться Україна на краще,потрібно вірити в це і працювати над собою,адже саме з Нас починаєтсья Україна.Україна починається з Тебе!
Усі кандидати – маргінали. Vorobus – наш президент.
Тіко Vorobus, і ніц з тим не зробиш!!!
Згоден з bankiduki, що починати потрібно з себе, проте не слід пишаючись своєю самодостатністю та самобутністю, сидіти осторонь та очікувати кращого. Я не буду банально говорити, що слід діяти, слід щось робити. Адже як слід діяти, що слід робити. Всі говорять загальні речі, та нічого конкретного ніхто не робить. Політики так зробили, що нам не лишається іншого вибору до дій, окрім як піти і проголосувати. Мені це нагадує шахматну партію, коли куди б ти не пішов королем, все одно тобі мат. Я маю на увазі, що який вибір ми б не зробили, все одно ми програємо. Отже я закликаю до дій. Приблизно рік тому надибав в інеті заклик одного пацанчика об’єднуватися навколо нього для принесення блага Україні. Він писав: ще не знаю, що будем робити, проте давайте об’єднуватися. Я ж пропоную наступне. Не в образу Vorobusy, але й за нього я б не голосував, тому що інститут президентства вичерпав себе. Кажуть, що Україні, як і Білорусі та Росії, потрібен сильний лідер, крепка рука. Як на мене маячня пострадянського суспільства. Потрібно просто визволити Україну ще раз. Не потрібно нікого сажати в тюрми чи притягати до відповідальності. Просто необхідно створити такі умови, щоб в цій країні жилося добре НАМ, а не їм. Як це зробити. Не треба видумувати велосипед. Досить подивитися на історію європейських країн: Франція, Великобританія та звісно ж Голандія. Тільки не подумайте що я закликаю до насильства, чи до чергової помаранчевої революція, але все ж треба вийти на вулиці. Чому помаранчева революція не принесла своїх результатів – та тому, що мала хибу в своїх цілях: зробити Ющенка президентом, Тимошенко прем’єром, – повторити дует Кучма Медведчук та Кравчук і його его. Боротися треба за те, щоб поставити в голові держави не президента та парламент, а народні здори як єдиний легітимний орган управління країною. Делегуватись до нього мають делегати з народу, але не як депутати, а як професіонали в своїй галузі. Народні збори я пропоную зробити на подобі сучасного кабінету міністрів, проте з більш продуманою структурою. Делегуватись туди мають професіонали у своїй галузі. Ну наприклад. В міністерство, або я б краще сказав крило з питань економіки, делегувались би економісти і обирались вони б не всім народом, бо хто з народу знає, хто хороший економіст, а хто ні, а обирались би тими ж економістами, тобто вченими та викладачами економічних інститутів. Так само і юристи, аграрії і тому подібне. В кожному крилі мав би бути орган для зв’язків з громадськістю. Так, на мою думку ефективність управління дуже б зросла, адже набагато легше зробити добре людині, коли знаєш що вона потребує. Всі місцеві органи самоуправління я б пере форматував на зразок народних зборів з променевою вертикаллю влади. Тобто крило з питань культури, в яке я б доречі делегував режисерів, акторів, на місці підпорядковувалося б тільки крилу з питань культури в центрі і нікому іншому. Для співпраці між крилами я б створив окреме крило з питань контролю, куди б делегувались просто свідомі громадани. Звичайно це все мої власні роздуми, і для когось вони можуть здатися повним бредом і чимось нездійсненним. Насправді все це зробити дуже просто. Просто треба об’єднуватися, і тепер ви знаєте що не просто так. Обєднуватися хоч навколо Vorobusa, хоч навколо мене. Налагодивши зв’язки, можне здійснити все вище сказане, створивши глобальний флеш-моб.
Neon’е мислиш правильною категорією,слова мають зміст.Саме від нас залежить майбутнє нашої держави.Принаймі зараз потрібно іти голосувати,щоб їм солодко не було,ганяти політичні сили,допоки не знайдеться та,особлива,яка дійсно за народ.
Ну гаразд bankiduki, а за кого Ти проголосуєш, якщо не секрет?
Просто я вважаю що такої політичної сили, яка буде за народ не буде ніколи. Народ має сам стукнути по столі кулаком і сказати: хочеш зроби додре – зроби це сам, і зробити.
Ідея твоя не погана,але 17 вибори і щось тай потрібно зробити,голосувати за “Не підтримаю жодного кандидата” не вихід оскільки теоретично може бути і один голос .бо Згідно ч.3 ст. 84 Законаобраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Вихід саботаж? – ні.Банально мабуть будемо обирати кращих з гірших чи скажімо вибори без вибору.Хтось скаже не піду – також вибір, але толку з нього без вас проголосують,Мій вибір – буде ще аналізувати за 6 днів до виборів за кого саме,точно ще не скажу,мабуть до останнього вагаюся,можливо є сенс за якихось нових,проте можливо не прохідних….ну тут багато аспектів,зрештою мій вибір. Але одна я знаю точно – піду,точно не буду ставити галочку за “непідтримою жодного”,може щось таки дасть,але шанси примарні,але принаймі ці вибори показали багато і змінили мою думку,принаймі я знаю частково хто є хто і розумію чатсково якими процесами вони гвалтують державу.Запитаєте що це мені дасть? Відповідь очевидна життєвий досвід,можливо для майбутнього покоління.Субєктивна думка.
Один мудрий чоловік сказав : “щоби совість була чиста – треба вбити комуніста”.
Але того комуніста треба вбити в своій душі, бо до тих пір, поки в нашій душі буде жити совкова ідеологія, а вона ще жива по сьогоднішній день, ми нової України не побудуємо.
А зі списку тих, кого ми маємо обрати на посаду президента, достойних людей немає, хіба що у одного Ющенка ще болить серце за Україною, немає нікого.
Думаю на сьогоднішній день Воробус є найкращою кандидатурою, бо совість йогоще не заплямована, і він готовий служити народу України.
А якщо серйозно? то наведу слова нашого великого поета:
” А щоб збудить хиренну волю
Треба миром, громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.”
Cлава Україні!
Архіваріус має рацію. Сокира в руках народу. Нехай вони бояться нас, а не ми їх. Нехай вони служать нам, а не ми їм. Сокира – це наше право обирати. Але як я вже казав вибрати вчерговий раз менше зло знов забє цю сокури в тврердому пні ще на довгих чотири роки. Це за умови що пень не буде так міцно її тремати, як робив це другий перзидент.
Потрібно нового Махна – саме він і тільки він був за НАРОД.
Чому тільки батько Махно, а хіба Степан Бандера був проти народу і України ?
Ми знову повертаємося до того, з чого починали. Адже будь-який Махно буде тягнути ковдру на себе рідненького, буде їх 450 – будуть тягнути 450 ковдр на себе. Але ж все дуже просто: треба зробити так, щоб не було що тягнути і кому тягнути. А анархія це остання справа. Просто демократія має бути справжня, а не такою як сьогодні. Влада має бути в руках народу, а не в декількох осіб. Тобто треба міняти систему управління та систему виборів, бо та система яка є сьогодні просто маскується під демократичну.
Завжди так не буде.
І наші діди так казали
і були правими,час змінився і ми разом з ним
Насправді все те саме: тє же яйца, только в профіль.
Ще додам. Все одно свідомість людей лишилась такою як була: моя хата скраю, нічого не знаю.
Ну не тільки ми одні такі на планеті,багато націй керується такими канонами,така природа людина , інстинктивно захищати своє і себе, + ми особлива нація ,адже скільки років були поневолені і гнобленні,але все ж таки піднілися з колін,так можливо “ми не стоїмо струнко”,”не маємо чіткої постави”, “сутилимося”,проте ми молода країна,дехто навіть і не відчув смак незалежності,бо вона хібащо формально зазначена,смак цих 18 років є”смердючий”,пройнятий “бандитизмом політики” ,сумбуром у владі,гнійним керівництвом.Однак з кожним роком хоч на крихту але стає краще в деяких аспектах,люди змінюються – держава з ними.Вірю,ба більше хочеться вірити що буде краще і все таки повинно бути краще,адже ми Найкраща Країна на цій планеті.
Погоджусь з neon, наша свідомість ще трохи залишилася скраю, щоб її змінити треба перейти через пустелю і вийти з неї вільною людиною, не оглядаючись на общепонятних. Можливо доживемо до таких часів.
А наша країна дійсно чудова, бо якби це була не правда, то ні одного общепонятного не залишилося би на українській землі.
Варобус з цих коментів можна ще одну статтю написати 🙂
Narcus, згонен 🙂 Бачу перед виборами у деяків користувачік блогу прокинулась муза 🙂
То вони мене підтримують 🙂