Черговим місцем, де я побував будучи в Криму стало – Ластівчине гніздо.

Свого часу подивившись фільм «Десять негренят», який знімали саме на Ластівчиному гнізді я поставив собі за мету туди з’їздити. Цікаво було чи справді це островок посеред Чорного моря?

Насправді це не острів як показували у вже згадуваному фільміі, це пам’ятка архітектури, яка знаходиться на скелі, розташована поблизу міста Ялти у смт Гаспра.

Історія Ласточки, а саме так це місце називають місцеві жителі й екскурсоводи тягнеться ще із 1877-1878 років, саме тоді і вперше на цьому місці було споруджено дерев’яну хатинку для пораненого генерала, який приїхав сюди на лікування.

Перший власник назвав це місце – «Замок любові», очевидно через те, що він був романтиком.

Згодом тут жив лікар А. К. Тобін. Про нього також залишилося дуже мало відомостей .Після його смерті будиночком якийсь час володіла вдова, яка незабаром продала ділянку московській купчисі Рахманіной.

Та у свою чергу будиночок знесла, спорудила дерев’яний замок і назвала його «Ласточкіне гніздо».

Теперішній вигляд замку – це заслуга Штейнгеля, який і надав замку сьогоднішнього вигляду.

У 1927 році гніздо постраждало від землетрусу, утворилася велика тріщина і ніхто не наважувався робити там ремонт, тільки у 1967-1968 влада все ж зважилася залізти туди і зробити довгоочікуваний ремонт.

Після цього і до наших днів туристи із багатьох міст не тільки України, а і світу мають можливість відвідувати це чудове місце.

Як я вже згадував у 1987 році тут проходили зйомки триллера Станіслава Говорухіна по мотивам Агати Кріті – «Десять негренят».

Зробили це добровольці, які ризикували своїм життям, адже у будь-який момент скеля могла впасти. Працювали вони у підвішених на скелі колисках.

До Ласточкіного гнізда можна доїхати як маршрутками, яких по Криму курсує безліч так і морем на пароплаві.

Піднімаючись до замку можете побачити безліч яток із сувенірами, де можна купити все що завгодно: від ракушок до календариків, від плакатів до статуеток, від вишиванок до гіпсових тарілок.

Десь на середині шляху наверх стоїть охорона, яка вас пропустить лише тоді, коли заплатите 5 гривень. Це як вони сказали – вхід у історичну пам’ятку архітектури.

У середину замку не впускають, зараз там функціонує ресторан у який за окрему плату ви можете зайти.

Люди переважно обходять замок навкруги для того, щоб зробити фото на пам’ять або подивитися на незабутній краєвид.

До речі, якщо на оглядовому майданчику подивитеся вниз, то такі відчуття якби впав туди, навряд чи би тебе знайшли.

Насамкінець пропоную почитати відому дитячу лічилку із відззнятого тут фільму «Десять негринят», якщо колись будете у Ласточкіному гнізді не забудьте пригадати її (оригінальна мова – російська):

Десять негритят отправились обедать,
Один поперхнулся, их осталось девять.
Девять негритят, поев, клевали носом,
Один не смог проснуться, их осталось восемь.
Восемь негритят в Девон ушли потом,
Один не возвратился, остались всемером.
Семь негритят дрова рубили вместе,
Зарубил один себя — и осталось шесть их.
Шесть негритят пошли на пасеку гулять,
Одного ужалил шмель, их осталось пять.
Пять негритят судейство учинили,
Засудили одного, осталось их четыре.
Четыре негритенка пошли купаться в море,
Один попался на приманку, их осталось трое.
Трое негритят в зверинце оказались,
Одного схватил медведь, и вдвоем остались.
Двое негритят легли на солнцепеке,
Один сгорел — и вот один, несчастный, одинокий.
Последний негритенок поглядел устало,
Он пошел повесился, и никого не стало.

Автор статті: Vorobus.