Йшов я якось сьогодні по вулиці Пекарській. Аж тут бачу біля головного корпусу Львівської комерційної академії, який знаходиться на прилеглій вулиці, натовп людей. Спершу я подумав, що вже і студенти страйкувати почали у зв’язку із податковим кодексом, чи якась надзвичайна ситуація у навчальному закладі, але підійшовши ближче, мені стало зрозуміло – тут відбувається жалобний захід, присвячений 77-й річниці жертв голодомору 1932-1933 років.
Ваш автор також прийняв участь у ньому, тим паче Львівська комерційна академія є такою мені близькою. Я якраз потрапив на початок. Захід розпочався із хвилини мовчання. Хто був у шапці – всі їх познімали. А це були студенти, керівництво академії, священик, прості люди, які як і я зупинилися віддати шану загиблим. Студенти стояли біля державних прапорів. Згодом почалася панахида, у якій співав хор академії. Тим часом студенти запалили свічки пам’яті про людей, які загинули голодною смертю.
Організація подібних заходів – це дуже добре, адже саме ми молодь, та і старше покоління також, повинні знати свою історію, щоб пам’ятати своїх героїв і вшановувати пам’ять тих, кого з нами більше вже не має.
Також нагадаю, що завтра, 27 листопада, о 16 годині по всій території нашої держави відбудуться подібні заходи, які супроводжуватимуться загальнонаціональною хвилиною мовчання і запаленням «свічок пам’яті».
Запаліть і Ви її.
До речі, заходи присвячені 77-й річниці жертв голодомору 1932-1933 років з 25 по 28 листопада пройдуть не тільки у нашій державі, а і ще у 11 країнах, це Хорватія, Іспанія, Вірменія, Австралія, Греція, Канада, США, Португалія, Чехія, Італія. Приємно, що і там за нашу біду пам’ятають.
Автор статті: Vorobus.
Ганебна, нелюдська сторінка в історії соціалістичного суспільства, яке пропагувало рівність та братерство, а насправді було людиноненавистною системою.
На превеликий жаль мені довелося жити при, так званому розвинутому соціалізмі. І досить довгий період свого життя я провів у омані та брехні.
А завтра, як завжди, запалю свічку памяті.
При владі в Україні зараз саме нащадки і продовжувачі ідеології тих хто організовував геноцид українців, і поки їх з ганьбою не викинуть з владних крісел, пам’ять заморених голодом не буде по справжньому вшанована.
Згадаємо!!!!
Да, печальная страница в истории нашего государства. Мне лично, стыдно за бывшее руководство страны, и больно за то горе, которое они причинили народу.
Хоч і москаль, але ще щось людське в ньому залишилося.
Руссо турісто, ти би ще освоїв українську мову і сало навчився їсти 😉
І все-таки це був геноцид!!!!
Горілочку з українським салом полюбляю.
Но все-таки предпочитаю общаться на родном языке.