Як ми заблукали в горах. Частина друга

Такі зарослі довелося нам долати

Що робити далі було невідомо, люди то нам сказали як правильно піти. Та самі знаєте, що люди є люди і вони різні. Хтось думає, що право – то ліво, а ліво – то право.

Я далі йду останнім, бо явно не міг собі подумати, що таке з нами відбудеться. Пан П йде попереду і сміється.

Річ у тому, шановні читачі, що кілька років назад я з цим дядьком вже одного разу заблукав і де ви би думали, так саме у смт. Славське.

Мені здавалося, що я відчуваю дежавю. Пес, якого ми бачили по дорозі, неправильна дорога, люди не так кажуть де йти. Давно я так не злився.

Та тут не має, що злитися треба було йти далі, бо якщо би нас застав вечір явно було би непереливки. Їсти, пити, цього в нас нічого не було. Ми планували заїхати на гору і спуститися, але явно не заблукати.

Йдемо ми йдемо, аж тут їдуть фірмани, які везли сіно. Вони нам сказали: «Хлопці, та ви троха не так пішли, вам тепер треба йти по тій дорозі якою ми їхали і перелізти через горб».

Що робити?

Йдемо, хоча якщо чесно сил у мене вже не було і було тільки бажання поїхати з тими фірманами.

Йдемо ми дорогою, яку показали нам фірмани, доходимо до одного місця, а там тупік. Все, пі..ц. Іншим словом сказати я не можу.

Куди йти?

Частина нашої компанії, яка залишилася вдома нам постійно дзвонила на мобілку і питалася де ми є. А що я міг сказати, я не знаю, десь в горах. В таких ситуаціях розумієш, що мобілка і гроші тут явно не потрібні.

Може сказати нехай викликають вертоліт? Така думка також промайнула у голові.

На цьому проміжку дороги я так посварився з колегами, що ви навіть собі не можете це уявити.

У нас пішли розбіжності куди йти. Вгору по снігах мені явно не хотілося йти, а от вернутися до бугелів якраз було би добре.

Хоча як сказали мені згодом колеги, поки би ми до них прийшли там би вже нікого не було і знову блукати би почали.

Піднімаємося ми догори, стоїть покинута хата, я вже навіть почав до неї приглядатися, бо якщо б ми не знайшли вихід, то можливо спати прийшлося би саме тут.

З горем пополам на гору ми піднялися і нарешті побачили де ми є. А були ми явно не біля кріселок від яких почалася наша пригода.

Щоб вийти до люду нашій компанії довелося спускатися такими зарослями, що я просто офігів. Люди тут були напевно ще за часів трипільців чи мамонтів. Давно я такого не робив від тих часів як я ще років 5-6 тому заблукав і по дорозі бачив кропиву ростом у три метри. 🙂

Додому ми таки прийшли, але замість того щоб спускатися 20 хвилин на кріселках ми прийшли за 3,5 години.

Коли ми побачили своїх колег, які були вдома, то вони спробували нас підмахнути. Я явно цього не розумів і навіть не сказав ні слова. Побажати заблукати я не побажаю нікому.

Зараз пишучи цю статтю, я згадуючи як ми заблукали, хіба посміхаюся. Це для мене був черговий досвід.

І як каже Пан П (любитель заблукати): така наша доля, так мало статися. 🙂



Також раджу прочитати:

коментарів - 10 може ще щось напишете?

  1. PVS 22.02.2011 пише:

    Ха-ха-ха!!! Я все-таки вгадав тоді хто такий Пан П 😀

  2. VikiMouse 22.02.2011 пише:

    Розумний цоловік, той Пан П. навіть не запанікував..)))) 😉

  3. Архіваріус 22.02.2011 пише:

    Прогулянка протяжністю у 3,5 години дуже корисна для здоров’я, та й алкогольні пари швидше вивітрюються. 😀

  4. Gopnik 22.02.2011 пише:

    ПАН П провідник конкретний памятаю як він нас водив на тростян замісь пів години йшли 3 години 😀

  5. Архіваріус 23.02.2011 пише:

    Gopnik пише: ПАН П провідник конкретний памятаю як він нас водив на тростян замісь пів години йшли 3 години

    Той пан П напевно далекий родич Івана Сусаніна. 😀

  6. Пан П 23.02.2011 пише:

    Може й так, хто зна…. Я був б не проти якби ще якийсь родич Івана Сусаніна завів б кудась депутатів Верховної Ради разом з Кабінетом міністрів, але так, щоб вони вже не вийшли, як оті поляки 🙂

  7. russo turisto 23.02.2011 пише:

    Умный в гору не пойдет, умный гору обойдет. 😆

  8. Stakeholder 23.02.2011 пише:

    деколи складається враження що russo turisto – це бот, який сканує заголовок, потім пробиває по базі даних русскіх пасловіц кожне його слово, і коли в якійсь з них слово співпадає з словом з заголовку – тут же ліпить її в комент)) 😀

  9. сем 24.02.2011 пише:

    А в мене деколи складається враження Що Stakeholder – це поц, який тіпа англомовний.

  10. Stakeholder 24.02.2011 пише:

    сем, ти не вгадав, висри щось хитрожопіше ))

Залишити відповідь до Stakeholder Скасувати відповідь

Ваш email не публікуватиметься.


*