Чому так?

Чому так?

І все ж, не дивлячись на всі досягнення людства, людина дуже дурне створіння.

Чому коли у людини є все для блага: життя, здоров’я, їжа, вода, батьки – вона відчуває себе бідною і каже що в неї нічого немає, і вона нещасна людина, При тому, що вона дуже навіть щаслива.

Їй треба більше, їй треба айфон, їй треба одяг від “Армані”, Їй треба паркінг з 5 машин біля свого вікна з видом на море загальною ціною в мільйон доларів.

І ось уявіть ви прокидаєтеся в будинку на березі моря, з вікна прекрасний вигляд, по-ліву руку у вас лежить айфон останньої моделі, по-праву планшет вкритий камінням від “Сваровскі” разом ще з одним айфоном, стоять шафи, набиті брендовим одягом, паркінг з дорогущих машин перед будинком із власною охороною, і при цьому всьому “Багатстві” їй нікому сказати: «Доброго ранку» .. Хіба це щастя?!

Чому коли ми проходимо по вулиці і бачимо людину в бідному одязі, що сидить і просить милостиню, то перша думка яку думає людина це – “Так тобі й треба, менше пити треба” або “Боже, Наркоман, до чого ж ти докотився. . ” І навіть не припускаючи, що МОЖЛИВО в людини, біда, горе, ніхто не цікавиться чому так з ним сталося, замість того, щоб дати хоча б гривню йому на той же самий Хліб. Так ні, ми підемо собі і купимо пиво! Але цих 5 гривень, ми витратимо на себе, і нас не буде тиснути “жаба” що ти не віддав ці гроші просто так ..

Чому деякі люди можуть приїхати, і бачачи людину всього лише в перший раз подарувати йому тисячу гривень, а ми скупимося копійками?

Чому коли ми чуємо по-телевізору що дівчинці 2 роки, і їй потрібно терміново операцію, дівчинка помирає для лікування треба 100 тисяч доларів, то ми думаємо – “Та, що вона одна така? Мені гроші ж потрібніші, ось свята на носі, треба ж нажертися, напитися, а потім на наступній день біля вбиральні простояти пів години, шубку потрібно купити, щоб не соромно було що ось однокласниця одягнена в новому, а я все в тому ж, старому ..

В Україні живе майже 46 мільйонів людей, хоча б по КОПІЙЦі зібрати з кожного другого, люди б врятували людське життя. Добре, що у вас все добре, ви здорові, у вас сім’я, робота, стан те чи інше. Але, дай Бог ви опинитеся завтра в такій же ситуації? І що? Уявіть вам треба буде допомога, і ваше життя буде в руках інших людей, а не в ваших руках, страшно, правда?

Адже, може настати такий час, що при питанні “як справи?” Вам доведеться самим же і на нього відповідати …

Людина не стільки дурна, що примудряється мало того що не любити когось по-справжньому, так вона примудряється ще й себе не любити. Ми примудряємося наживатися самі на собі.

Також читайте:   Чи покинула нас зима остаточно?

Уявіть ви там на парі, або йдете з роботи. Мама дзвонить вам і говорить. “Назар, купи будь-ласка як будеш йти додому хліб, молоко, печиво, оливкову олію і кілограм бананів, наприклад. Все це буде коштувати, грубо кажучи, 60 гривень.

Ми купили, принесли додому і говоримо мамі, Мама віддай мені будь-ласка 80 гривень. ( Саме 80, я не помилився), бо мені завтра їхати в інститут, а це мої останні гроші. Ну і звичайно, як будь-яка мати вона дасть 80 гривень, не питаючи чому 80. Ми заробляємо самі на себе, не дивлячись на те, що все, що ми купили, ми ж ввечері і будемо їсти. А взяли ми 80 грн. а не 60, тому що завтра по-дорозі на навчання, треба собі придбати пивка, і пачку сигарет, щоб було що робити на перервах між парами, при цьому у нас залишиться тих же 60 грн. Круто, правда?

Чому, коли ми бачимо дівчину трохи більш відкрито одягненішу ніж інші, Ми говоримо: – Повія! З чого ви мать вашу це взяли?? Чому ми тоді на хлопчика з обтягнутими штанами не говоримо педераст? Це жахливо усвідомити, що через людську дурість вмирає щодня сотні людей, але ж ми могли їх врятувати. А ще жахливіше, що ми вбиваємо себе, як морально так і фізично, ми вбиваємо в собі те, що було в нас закладено, любов, чесність, чуйність, любов до близьких, до самого себе.

Розповідаю що зі мною сталося днями. Був я в гостях, затримався трохи, дзвонить бабуся і каже “Назар, не працює ЛІФТ”. Це звичайно дуже погано, і я відразу ж подумав що треба комусь дзвонити, просити щоб винесли мене на поверх, поверх 5 з цього нести не мало.

Набридати я ні кому не люблю, тому що звичайно ніхто мене носити не зобов’язаний … Я став сподіватися що ліфт таки прийдуть і полагодять. Як виявилося даремно сподівався .. Зрештою довелося нести людині в якого я був в гостях, і моєму сусідові моєму ровеснику, який мене здивував, і ніс мене на рівних з 40 річним другом! Загалом вийшли ми на 3 поверх стоїть десь чоловік 15, всім років по 17-20, і той один що по-старше каже, “Хлопці, допоможіть винести тут два поверха”. Всі стояли як укопані, що в загальному мене і не здивувало. Підійшло всього лише 2 людини, мабуть які нічого не брали і не курили в цей вечір :D, один з них був хлопець, який живе в моєму будинку, спасибі йому за допомогу.

Решта напевно так і продовжували здивовано стояти і роздуплятися, що це їм таке запропонували зробити ?!?!? Кого нести? Куди? о_О

Про яку ми тоді можемо говорити взаємну любов, і повагу, якщо ми не любимо самі себе?

P.S. Перекладено із російської, саме на цій мові було написано оригінал.

Автор статті: Razan.



Також раджу прочитати:

коментарів - 10 може ще щось напишете?

  1. “Чому ми тоді на хлопчика з обтягнутими штанами не говоримо педераст?”
    Чому не говоримо? Говоримо і б”єм морду до того ж 😀
    А стаття з розряду “крик душі”…бла-бла-бла…чого одні бідні, чого другі багаті…бла-бла…життя несправедливе…бла-бла…стереотипи…бла-бла

  2. ГОПНІК 24.12.2011 пише:

    НАЗАР я з тобою згідний нажаль люди зараз гірше звіра ніхто нікому не поможе людину можуть грабити , вбивати і ніхто не поможе пройдуть мимо і все 😈 😈

  3. Razan 24.12.2011 пише:

    Я не кажу що я правий, чи навпаки. Я це писав в ночі, це просто був такий стан душі, це не робилось як стаття, це просто що душа говорила – те і писав, тому не судіть суворо..

  4. Пан П 25.12.2011 пише:

    Назаре особливо сподобався початок твоєї статті. Велика біда в тому, що ви НЕ ВМІЄМО ЦІНУВАТИ ТЕ, ЩО МАЄМО. Живемо так ніби ніколи не помремо, а помираємо ніби і не жили. Вбиваємо здоровя заробляючи гроші, потім витрачаємо ті гроші на лікування, прагнемо якихось не зрозумілих речей, всякої фігні (там айфонів, одяг від Армані) замість того, щоб просто радіти життю, кожній його митті, здоровю (поки воно не пропите), сонечку, сніжку, печеньку.

  5. Razan 25.12.2011 пише:

    Пан П,
    Дякую, для мене важливо що хтось мене розуміє, і не дарма я це писав 🙂

  6. Bankiduki 25.12.2011 пише:

    Не знаючи міри наше его доводить нас до виснаження. Ми живемо вдалину, а не вглиб. Працюємо на публіку купуючи непотрібні речі, щоб потім похвалитися людям, яких ми не знаємо і яким до нас байдуже. Живемо без духовного стижня, без бажання допомагати людям. Ми живемо почуттями, а передчуттями. У гонитві за більшим, ми втрачаємо наявне. У гонитві за примарним кращим, упускаємо таке нам необхідне та потрібне. Не цінуємо те що маємо, а коли втрачаємо звинувачуємо не себе, а оточуючих. Часто, не звертаємо уваги на рідних, не дякуємо за підтримку. А навпаки “емоційно зриваємося” на людях, які нас люблять. Щораз вимощуємо дорогу свого життя агресією, заздрістю, меркантильністю. Бережіть совість – все інше збереже вона.

  7. russo turisto 25.12.2011 пише:

    Ну, в крайнем случае посмотрите на свою “верховную зраду”. Вроде при галстуках и одеваются от Армани, а вот до тех, кто их избрал, им глубоко по барабану. Да, у них ничего нет, они нищие, но их близкие родственники почему-то сразу стали деловыми людьми и миллионерами.
    Жалко, что плаха времен французской революции спит. Хотя она всех проблем общества не решила, но все-таки негодяев стало немножко бы немножко меньше. Но побороть зло, даже сейчас, практически невозможно. 👿 И даже жители Добасса сейчас, не смотря ни на что пролжают кричать на полную глотку – Ура. 🙂

  8. PVS 26.12.2011 пише:

    Razan пише: Чому коли ми проходимо по вулиці і бачимо людину в бідному одязі, що сидить і просить милостиню,
    ……………………………….
    дати хоча б гривню йому на той же самий Хліб.

    Тому що всі чудово знають:
    – що збір милостині – це вже давно бізнес і один попрошайка заробляє суттєво більше ніж середньостатистична зарплата,
    – що більша частина милостині піде тому, хто “кришує” конкретну ділянку міста, а не тому, хто просить,
    – що людей(особливо дітей) навмисно калічать, щоб їм більше подавали

    Мало????

    Razan пише: Чому, коли ми бачимо дівчину трохи більш відкрито одягненішу ніж інші, Ми говоримо: – Повія! З чого ви мать вашу це взяли?? Чому ми тоді на хлопчика з обтягнутими штанами не говоримо педераст?

    Чому, коли ми бачимо людину в костюмі клоуна ми говоримо “клоун”??? Чому на людину в одязі пожежника ми кажемо “пожежник”? Чому я на ідіотку чи ідіота, які одягнені як повія чи підарас НЕ ПОВИНЕН казати “повія” і “підарас”???

    Razan пише: Чому коли у людини є все для блага: життя, здоров’я, їжа, вода, батьки – вона відчуває себе бідною і каже що в неї нічого немає,
    ……………………………………..
    Їй треба більше, їй треба айфон, їй треба одяг від “Армані”, Їй треба паркінг з 5 машин біля свого вікна з видом на море загальною ціною в мільйон доларів.

    Ідіоти є, але їх не так багато як здається.

  9. Пилип Арсенійович 26.12.2011 пише:

    PVS, ідіотів якраз є багацько. :hello:

  10. BOGDAN 24.01.2012 пише:

    Назарко, з тобою я зхгоден, погоджуюсь з кожним твоім словом!!!! А що вдієш як у нас така ментальність 😥

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*