Історично склалося так, що українці були одними з перших у своєму політичному розвитку, хто використовував принцип виборності і демократизму. Коли у пізнє середньовіччя усі європейські країни були монархіями, козаки вже обирали собі владу шляхом голосування. При чому, виборчу процедуру проходили усі посадовці Гетьманщини: від десятника до гетьмана.
Можна також стверджувати про абсолютний виборчий лібералізм тодішнього козацтва. На посади балотувались представники різних козацьких верств. Переможець і його прихильники ніколи не дозволяли собі застосовувати елементи помсти чи переслідування опонентів, особливо після виборів.
Але був у козацькій історії випадок, коли усі правила виборчого і післявиборчого процесів були порушені. Не обійшлося тут і без зовнішньополітичних втручань.
У 1663 році козацька спільнота під впливами Москви і Варшави розкроїла себе ж на Правобережну і Лівобережну Гетьманщини. Це був початок історичної козацької «руїни». По два берега Дніпра обирались гетьмани.
Козаки Лівобережжя і Запорізької Січі у червні 1663 року зібрались на Ніжинську козацьку раду, щоб обрати собі гетьмана. На цю посаду претендували представники старшини, полковники Яким Сомко, Василь Золотаренко, а також малограмотний кошовий отаман Іван Брюховецький (у молоді роки він був прислугою у Богдана Хмельницького).
Ще до Ради Іван Брюховецький встиг побувати у московського царя Олексія. Там він уклінно пообіцяв вірою і правдою служити Москві, якщо стане гетьманом. Тоді ж він отримав боярський титул, за жінку московитську бояриню і землі у володіння.
Цар Олексій увів під Ніжин 8-и тисячне військо й змусив козацьку старшину допустити до голосування бідноту: козацьких слуг, селян і міщан.
Іван Брюховецький демагогічними переконаннями схилив на свій бік усю чернь, яка кількісно переважала середнє і заможне козацтво із старшиною. Соціальні протиріччя між обома таборами були тоді напруженими. Це й допомогло Іванові Брюховецькому набрати більшість голосів. Якби Яким Сомко і Василь Золотаренко правильно «прочитали» ситуацію і хтось із них зняв свою кандидатуру, то нерозпорошені голоси противників Брюховецького дали б більшість представникам українського державотворення.
Великою ганьбою цих виборів було й те, що вперше за часи козацької демократії Сомко і Золотаренко за вказівкою нового гетьмана втратили посади полковників, були заарештовані і, за сфальсифікованими звинуваченнями, страчені.
Сам Іван Брюховецький підписав із Москвою такий кабальний договір (Московські статті 1665 року), що до кінця існування Гетьманщини інші керівники вже просто не могли проводити самостійницької політики без узгодження своїх дій з російськими царями. До 1668 року Іван Брюховецький так вже допік козакам, що ті його забили палями біля Диканьки.
P.S. Вибори сьогодні. Голосуймо мудро.
Автор статті: zars.
Написати коментар