Продовжую розповідати про свої пригоди в Києві, а за нетривалий час мого перебування там цих пригод було багато і, що цікаво, як позитивних, так і негативних.

У сьогоднішній статті, яка називається «Ночівля на київському вокзалі» ви побачите, що не завжди столиця – це означає якісний сервіс.

Отже, футбол на стадіоні НСК «Олімпійський» завершився о 23 годині і у нас із колегою було ще більше 4 годин щоб добратися на вокзал, бо наш поїзд їхав о пів на четверту ночі. На метро ми не їхали, бо там народу і так багато, а вирішили прогулятися нічним Києвом. Поки з стадіону вийшли, поки зі всіма попрощалися, поки інше – час йшов.

Від стадіону до вокзалу йти не далеко і ми вже близько пів на 1 ночі були на місці. Три години до поїзда? Що робити?

Звісно що бажано було би перекусити, бо дорога до Львова була далекою і десь посидіти в очікуванні потяга. А з цим, як виявиться згодом будуть дуже і дуже великі проблеми.

Нехай на мене не ображається столиця, але вокзал там поганий і я давно подібного не бачив.

Спершу про їжу. Отже, як сказав мій друг там є нормальна піцерія, де можна перекусити. Заходимо і на зло вона зачинена. Приходиться шукати щось поблизу вокзалу. Яток є багато, працюють цілодобово, але якість продуктів явно бажає кращого. Все замотане у кульки і не знати скільки часу воно там стоїть, коли зроблене.

Йдемо далі, є заклад, пише їдальня, нарешті думаємо пощастило. Але, коли ми зайшли у середину зрозуміли – рано ми радувалися. Там такий балаган, якісь алкаші, що просто вуха можуть відлетіти.

Ок, шукаємо магазин. Знаходимо поруч супермаркет, зайшли, вроді продукти нормальні, але знову ж таки неадекватів повно. Приклад, стою у черзі, мені пробивають продукти на касі, комп’ютер завис і якісь тіпи що стояли позаду мене починають тупо наїжати на касира. Вмішується охоронець, починається словесна перепалка, ще мить і дійде до сутички.

Таки продукти вибивають, йду звідти і вже їсти не хочеться.

Сам вокзал – це взагалі печально. Сісти там реально нема де і люди просто сідають під стінку на рюкзаки і так сидять. І це столиця України це вам не Триліси. Нормально? Я думаю далеко не нормально.

Спитаєте а де ж зали очікування? Вони є, але там сплять самі бомжі і звідти так несе сечею що хочеться не сісти там, а втекти подалі.

Є платний зал очікування, нормальні дивани, але ви мені вибачте, платити за 2 години 36 гривень це якось дикувато.

Сидимо на рюкзаках, я вже всіх людей знаю в лице, одні і ті ж неадеквати по 10 разів перебігають з кінця в кінець із словами «ти мене поважаєш, я тебе обпісяю, давай вип’ємо», плюс набридли попрощайки (дай гривню, дай дві, дай десять). А 100 не дати?

Виходжу на вулицю, може там є де присісти і на моє розчарування – нема. А ось тип який йшов і сказав люди кому дєвочек мене добив. Слава Богу, що ці три години очікування вийшли. Нарешті приїхав потяг і я більше не дивився на цей рагулізм.

Не подумайте, що лише я такою ситуацією був не задоволений, згодом спілкувався у вагоні із багатьма людьми, то враження аналогічні.

Це ж столиця, провідне місто, так не може бути….

Автор статті: Vorobus.