Життя простих громадян залежить, у значній мірі, від політиків, що управляють країною; від суспільно-політичних норм та історико-культурних традицій, зкультивованих кожною окремою нацією. Сила держави і людей держави формується, часто, завдяки приходу до влади морального лідера.

У більшості випадків за всіх часів і народів стверджувати про поняття моральності в політичному житті неможливо. Мораль і політика – поняття антагоністичні.

У кожного правила є винятки. Минолого тижня на сьому крилатому блозі згадувалася французька тематика. Окремі активісти-дописувачі навіть активно обкоментували проблему політичної моральності та людської скупості.

Виявляється Франція другої половини ХХ століття мала президента, якого визнано одним із найморальніших політиків світу. Це був Шарль Андре Жозеф Марі де Голль (1958-1969).

Професійний військовий, лідер руху опору проти нацистської окупації генерал Шарль де Голль після Другої світової війни активно пішов у політику. У період післявоєнної відбудови Франція дуже повільно виходила з економічної кризи. Це, безперечно, було пов’язано із бездарною політикою соціалістів, що були тоді при владі.

Шістдесятивосьмирічний Шарль де Голль у 1958 році балатувався у президенти. За конституцією Франції військовий не може бути керівником держави. Де Голль офіційно відмовився від військового звання генерала, а разом із тим від усіх військових нагород і, що важливо, грошових надходжень, що були у генералів. (На той період у Франції зарплата і соціальні доплати генералів в рази перевищували виплати чиновникам. Президент мав досить низьку зарплату та мізерну, як для посади, пенсію).

У країні була економічна криза, розвалена банківська система, нульовий золотий запас (вагомий на ті часи показник стану економіки). Важливою проблемою тоді було повернути гроші-готівку населення (що тримали їх вдома) до банків. Президент де Голль виступив по телебаченню із зверненням і під особисті гарантії попросив французів принести гроші в банки. Йому повірили! Це був великий перший успіх для формування стабільності.

Потім були інші економічні і політичні досягнення «великої Франції» (фраза де Голля). Для прикладу на 1965 рік золотий запас Франції вже складав 4,5 мільярди доларів. Країна не мала зовнішніх боргів. Природній приріст населення за десятиріччя становив 5 мільйонів чоловік (у 1969 році французів стало 50 мільйонів).

За де Голля Франція стала ядерною країною. У 1966 році Франція вийшла з НАТО: де Голлю не подобалося, що у внутрішні справи його держави втикаються «колеги» по військовому блокові.

Шарль де Голль помер у 1970 році. На пенсії він прожив менше року. Дуже хворів. Грошей на лікування і життя не вистачало. Дружина була змушена продавати хатні речі сім’ї та нагороди. Просила чоловіка, щоб він звернувся до нового уряду про поновлення генеральських виплат. Але Шарль де Голль відмовився і помер не генералом, а президентом Франції.

В історії кожного народу були моральні особистості. Це точно. Але політик, чиновник високого (або найвищого) рангу в поєднанні з поняттями честь, мораль, патріотизм – величезна рідкість.

Автор статті: zars.