Продовжую розповідати про нещодавню подорож Ігоря Воробуса та його приятелів на гору Парашку.

У минулій частині ми завершили на тому, що вийшли на хребет і почали милуватися чудовими краєвидами Карпат.

Втома вже була не такою, свіже карпатське повітря подувало нам у спини і ми після не тривалого відпочинку вирушили далі. А йти ще було приблизно половину дороги.

По дорозі люди з нашої компанії робили хто що хотів: ПВС та Ольга Врублевська бавилися в гру попади в писок чорницею, ще одна парочка милувалася красою гір (дівчина була в цих краях вперше), а от Ігор Воробус або спілкувався з іншими туристами, яких зустрічав по дорозі, або ж просто дивився що змінилося в Сколівських Бескидах від часу мого останнього візиту сюди.

З туристами окрема історія. Паралельно з нами свою подорож горами розпочало також два зовсім юних хлопця з Нового Роздолу.

Чи то вони не були достатньо досвідченими, чи то просто не розрахували своїх сил, але на певному проміжку ділянки мені їх дійсно стало шкода.

Справа у тому, що хлопці як і наша компанія, також сподівалися на черпання води з джерела в лісі. Але, якщо у нас вода ще хоч трохи була, то в них був повний голяк.

Прийшлося козаків виручати й навіть скажу більше, згодом ці два хлопці приєднаються до нашої компанії і будуть цілий день перебувати у нашому таборі.

Про зміни.

Коли востаннє, а це два роки тому бував в краях гори Парашка, то бачив як тут нагло зрізали дерева. Часи минули, схоже публікації трохи вплинули на цих людей і масова вирубка завершилася.

Навіть більше, проблемні місця почали заростати і незабаром там знову з’являться дерева.

Повертаючись до нашої компанії скажу, що незважаючи на те, що багато хто втомився, вже подумували навіщо вони йшли в гори, до вершини ми таки дійшли у повному складі і близько 16 години дня навіть заспівали національний гімн України.

Ну, це давня традиція Ігоря Воробуса де я б я лише не бував.

Коротенький відпочинок, фото для альбому, поїдання харчів і треба спускатися.

На Парашці добре, але треба й місце для ночівлі шукати.

Спершу ми думали йти в сторону водоспаду Гуркало, але, добре подумавши, вирішили спуститися в сторону села Коростів.

Там і галявинка краща є, і з дровами та водою проблем не буде.

Так і зробили, хоча, як це часто трапляється з нашою компанію, ми починаємо мудрувати і блудимося.

На цей раз перемудрував Володька, який вирішив не йти з Воробусом та хлопцями з Роздолу навпростець, а вести себе та дівчат по кращій стежці.

Як виявиться згодом, вони таки заблукають і прийдуть на місце для кемпінгу через дві години після нас, бо ПВС з дівками круто заблукав.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.