У світі, напевно, немає жодного альпініста, який би не мріяв зійти на найвищу точку земної кулі – на гору Еверест.

Джомолунгма, Еверест, Сагарматха – це різні назви славнозвісної гори, висота якої сягає 8848 метрів над рівнем моря. Вперше вершину було досягнуто шерпом Тенцингом Норгеєм та новозеландцем Едмундом Гілларі 29 травня 1953 року. Сходження пролягало через Південне сідло по маршруту, який до цього був розвіданий швейцарською експедицією.

У більшості випадків при сходженні на Еверест альпіністи використовують кисневі балони та маски, позаяк на такій висоті повітря розріджене і дихається дуже важко. Але, тим не менше, існують випадки, коли досягнення вершини відбувалося і без допомоги кисню.

Вийти на вершину гори можна тільки з допомогою спеціального альпіністського спорядження, але навіть при його наявності не кожному навіть досвідченому альпіністу вдається підкорити найвідомішу вершину світу. Варто знати, що сходження на вершину не представляє собою якусь романтичну пригоду. Насамперед такий підйом – серйозна небезпека, яка загрожує здоров’ю і навіть життю учасників експедицій.

Не дивлячись на всі ці труднощі та небезпеки, близько півтисячі людей щороку намагаються підкорити неприступну Джомолунгму. На сьогоднішній день на вершину гори вдалося піднятися понад 4 000 альпіністам, а більше 250 альпіністів назавжди поєднали своє життя з горою на її неприступних схилах. Доволі часто загиблі залишаються на схилах через труднощі пов’язані з їх евакуацією. Деякі замерзлі тіла стали навіть своєрідними орієнтирами для альпіністів. Так, тіло альпініста індуса Цеванга Палжора, який загинув у 1996 році, служить відміткою висоти 8,5 тис. метрів і навіть має свою унікальну назву – «зелені черевики». Це пов’язано з тим, що у нього на ногах дійсно яскраво-зелені черевики.

Багато трагічних випадків відбувається у так званій «зоні смерті». Ця зона починається з висоти 7,5 тис. метрів. Затримуватися тут без спеціального обладнання практично неможливо. В цій зоні стан здоров’я людини різко погіршується через нестачу кисню, активне сонячне випромінювання та сильні морози. У багатьох починається гірська хвороба, внаслідок якої починає розвиватися набряк головного мозку та легенів, знижується рухова активність, людина може впасти в кому та померти.

Потрапити на Еверест можна як у складі альпіністських експедицій, так і будь-хто бажаючий може зійти на гору за гроші. Повна вартість підйому на вершину обходиться від 50 до 70 тисяч доларів США на 1 людину. Сьогодні такі сходження на гору організовують спеціалізовані фірми. Вони винаймають провідників та гідів, проводять спеціальне навчання та тренінги, забезпечують умови для проживання у базовому таборі. Також вони можуть надавати спеціальне спорядження для сходження, встановлюють табори по маршруту, та, наскільки це можливо, забезпечують безпеку сходження. Але Ви повинні розуміти, що ніяких гарантій збереження Вашого здоров’я та життя на горі ніхто не дасть.

Еверест не вважається технічно складною горою для сходження, хоча добра фізична форма та мінімальний альпіністський досвід обов’язкові. Також бажано у своїй біографії мати хоча б декілька підкорених вершин висотою 6-7 тис. метрів, а ще краще і восьмитисячників.

Загалом, щоб вийти на Еверест потрібно витратити приблизно два місяці часу. Така тривалість пов’язана з необхідною висотною акліматизацією організму, підготовкою до сходження та встановленням проміжних таборів.

Автор статті: Piligrim.