Продовжуємо… і в цій публікації будемо говорити про такий вид мистецтва як графіті.
Серед моїх знайомих є багато людей, які його не люблять. Обґрунтовують свою апатію ці люди тим, що певній групі людей нема чим зайнятися як розмальовуванням стін чи дверей будинків в яких або щось продають, або ж просто живуть прості люди.
Воробус також не сказав би що аж такий вже великий прихильник графіті, але тим не менше є місця, де вони дійсно пасують. Пригадую про такі малюнки писав на Левандівці, на площі Святого Теодора, на проспекті Чорновола, напроти парку культури тощо.
З парком культури й взагалі гарно вийшло. Про Героїв Небесної Сотні, які життя поклали за волю нашої країни завжди варто пам’ятати, а то життя минає, роки, місяці, дні теж і далі люд просто забуває й не знає своєї історії.
Та, не будемо про сумне, а повертаємося до теми графіті. Так от, на черговий цікавий малюнок Воробус натрапив в одному із провулків неподалік вулиці Патона.
Діло було так… Повертався ваш покірний з футзального поєдинку, що проходив у приміщенні Мотозаводу, додому і щоб хоч трохи скоротити свій шлях додому, а їхати треба було з Патона, вирішив піти, як то кажуть, городами.
Не знав правда куди мене ця дорога заведе, але думаю якщо там є будинки, люди живуть, то якийсь заїзд має бути туди для транспорту.
Іду такий собі, іду, людей на вулиці мало, собаки всі як один сказилися, бо почали злісно гавкати на Воробуса, подзвонив мобільний телефон, почав балакати по телефону і навіть і не замітив яку красу на стіні я минув.
Що роблю далі? Кажу приятелю що зателефоную пізніше, повертаюся до місця де був малюнок і просто таки аж настрій піднявся.
На звичайній стіні хтось так гарно намалював Львів, що дивишся на це все і милуєшся.
Що там зображено? Ну, по-перше, це костел святих Ольги та Єлизавети на привокзальній, а також церква святого Юрія.
Це, звісно, не аж такі мега візитки міста, але про них також багато хто знає. Та й справа тут взагалі не в цьому.
Такі графіті Львову потрібні. Людина повертається, скажімо, з роботи і бачить не сіру стіну, яка нагадує їй буденність, а Львів, що зображений на стінах.
У мене, особисто, після побаченого одразу ж захотілося йти прогулятися містом. Там ще стільки всього можна побачити.
На наступному тижні планую це зробити. Буде більше вільного часу й розповім вам згодом ще не про таке.
Автор статті: Vorobus.
Таке графіті радує око та тішить душу. Це вже мистецтво.