Як і обіцяв Воробус, настав час розповісти нашим читачам про пригоди на дачі. Це буде свого роду трилогія: день перший, день другий і день третій.

Розпочнемо як це би було логічно, з дня першого. Щось автор блогу трохи «приунил».

Чи то погода так на мене впливає, чи вітамінів не вистачає, чи то просто щось не так зі мною, але в один прекрасний момент вирішив взяти вихідний і рівно на три дні: п’ятниця, субота та неділя поїхати на дачу.

Де, як не там, можна нормально відпочити та з свіжими думками та силами повернутися на роботу.

Щоправда, на дачі є одне маленьке «але». Цивілізації як такої там нема, тому на як не крути, а приходиться вертатися до старих часів, коли газу та інтернету не було, а туалет був надворі.

Воробусу до цього не важко звикати, адже колись свого часу я певний період часу жив у селі.

Приїхав на дачу, сам однісінький, родичі залишилися у Львові і перше, що зробив, так це з’їв кілька канапок, переодягнувся і пішов в ліс за грибами.

Незважаючи на те, що на вулиці істотно похолодало, на гриби це не впливає. Вони виростають зі швидкістю світла. Єдиний мінус – людей в лісі багато і приходиться шукати грибні місця значно далеко від хати.

Тим не менше, підосичників, козарів та маслюків назбирав достатньо. А коли вже повертався додому, то майже біля хати надибав опеньки.

Виходить вже недаремно приїхав.

Прийшов додому, все розклав, задоволений, але і робити з ними щось треба. Газу на дачі нема, тому приходиться палити в кухні патиками.

А там поки розпалиш, то вже вечір буде. Та нічого, будемо чекати…

Поки розпалювалося, ваш покірний чистив гриби, увімкнув собі радіо, свіже повітря, на вулиці тепло, релакс просто.

Коли все зробив, то пішов трохи до місцевих кулєг. З ними завжди весело… Випивають і починають розвідати всім як в житті все погано, до чого дожилися…

Ну, це вже веселіше. За інтернет Воробус забув…. Хоча, душ прийняв. Ще колись ми його поставили. Метод простий – заливаєш зверху воду, заходиш в кабінку і відкриваєш краник.

До мінусів перебування на дачі відніс би таки відсутність газу, туалет на вулиці (вночі було ліньки одягатися і вилазити з-під ковдри), а також компанія.

Все-таки, автор блогу звик бути на видноті, спілкуватися з людьми, а тут самотність.

Місцеві колеги – варіант, але вони багато п’ють горілки. Так можна і без печінки залишитися.

День завершувався на дереві, на яке автор виліз щоб зайти з мобільного в Інтернет глянути що відбувається у світі.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.