Вихідні завершуються, у Львові та області істотно похолодало, тому як не крути, а вже завтра на роботу прийдеться одягатися тепліше.
Якщо, звісно, ви не хочете захворіти і цілий тиждень пролежати на лікарняному.
Ок, песимістом Воробус не буде, а вже у теплі спробує порадувати наших читачів та читачок черговими публікаціями.
Тому, не гаймо часу, а поїхали…
Розпочнемо із справ кулінарних.
Цих вихідних ваш покірний вирішив не сидіти у місті, а зібрав сумку та й поїхав до себе на дачу. Знаходиться вона фактично на кордоні з Польщею.
В Євросоюз я не ходив, а просто вирішив насолодився відпочинком. Вже від завтра почну розповідати про свої пригоди на дачі, а поки що я мав там щось їсти, особливо ввечері.
Так от, довго думати не став, а вирішив спекти свою улюблені деруни.
Як не який, а досвід маю. Єдине що мене непокоїло, так це приладдя на якому я мав смажити деруни.
Чесно признаюся, вперше я використовував кухню на дровах.
Тим не менше, прийшовши зі двору, розпалив під кухнею, кинувши дров, а сам взявся чистити картоплю. Її багато не треба, а, враховуючи той факт, що на дачі її валом, то вибрав 8 великих бульбин.
Згодом я назву деруни екологічно-чистими. Чому так?
Ну, по-перше, картопля своя, вирощена на городі;
По-друге, вода, в якій мив згодом картоплю, також чиста – з колодязя;
По-третє, яйце, яке кидав у так званий «фарш» – теж від курки, домашнє.
На кухні почало тепліти, Воробус тер картоплю і слухав радіо. Тишина, спокій… Що ще треба для релаксу?
Згодом його порушить мій сусід, але то таке (казав що прийде потім спробувати що я напік)…. Це було лише на мить.
Картопля натерта, інгредієнти додано. Рецепту я притримувався того, що вже колись писав на блозі .
В принципі можна братися за смаження.
Хмм, але як це робити? Вогню тут нема, скільки дров підкидати щоб плита нагрілася? Ок, пробую, а що ж ще робити?
Поставив сковороду, налив олії, підкинув в кухню дров і чекаю… Дивлюся олія починає шипіти, а це означає, що можна накладати деруни на сковороду.
Одразу ж зауважую мінус – плита на кухні крива і олія розподіляється по сковороді нерівномірно. Але, це дрібниці.
Деруни смажаться… До речі, поки спік перших два, то кухня була вся в диму. Причина? У Воробуса подзвонив телефон, відповідно пішов за ним, а коли прийшов, то просто тетерів.
Ок, треба відкривати вікно… Так і зробив…
Зауважив, що смажаться деруни на старовинній кухні довше, щоправда олії йде менше. Це вже добре, вона зараз дорога.
Якихось 40 хвилин і вечеря готова. До дерунів Воробус кладе сметану, робить чай і витягує з заначки улюблене пиво.
Зрозумів, що якщо щось хочеш зробити, то це неодмінно зробиш. Головне бажання…
Смакота…..
Автор статті: Vorobus.
“На кухні почало тепліти, Воробус тер картоплю і слухав радіо. Тишина, спокій…”
Прямо ідилія – хоч картину пиши =)
А олія теж екологічна? (Не занудствую – просто цікаво)
Я би пивом смак дерунів (а він, підозрюю, був на висоті) не псувала (А от тепер – занудствую) =)
Пово з йогуртом теж тема, як раз щоб їсти свою улюблені деруни