Завершую розповідати про наш черговий похід за маршрутом: Осмолода – Грофа – Паренки – Попадя – Осмолода.

Отже, на черзі день третій.

Ще вночі Воробус та Тарас договорилися з хлопцями, що прокинемося дуже рано й підемо шукати озеро Лужки.

Воно знаходиться фактично неподалік лісництва Мшана, тому прогавити таку нагоду аж ніяк не хотілося.

Проте, тим не менше, треба було поспішати, адже наш водій мав бути в обід у місті Лева.

Чесно скажу, я в цю ніч взагалі не спав. Чи то так ми находилися за два дні, чи просто боявся проспати, але за дві години очей так і не закрив.

Виліз з намету біля четвертої години ранку, на вулиці істотно похолодало, але швидко розпаливши вогонь за холод забув. Як же було в цей час класно в Карпатах.

Світив місця, сяяли зірки, навкруги тиша й лише було чути хрускіт дров, які згоряли одне за одним.

Через пів години прокинувся Тарас й ми попивши чаю вирушили в дорогу до озера Лужки.

Про те чи знайшли ми його можете прочитати тут .

Повертаючись з озера назад була ще ідея зайти на болото Мшана, яке знаходилося поруч. Але, так подумавши прийняли рішення вертатися у табір, поснідати й рухатися у напрямку міста Львова.

Прийшли, розбудили наших колег, які ще спали й потрохи почали збиратися в дорогу. А тут цікавинка… Поки Воробус бігав за водою, Тарас пробігся навкруги й знайшов ще кілька білих грибів.

Вже з пустими руками додому не їхав….

Сніданок з вівсянки, збирання речей і за кілька хвилин ми вирушили додому. Так вже не хотілося покидати гори Карпати. Вдома то завжди краще, але й тут також було непогано.

Дорога назад чимось цікавим не відзначилася. Учасники походу ділилися своїми враженнями від поїздки, а хтось як Воробус, банально досипав.

Зарухалися ми після Миколаєва. Львів був вже не за горами… але й до нього ми могли не доїхати.

Ні з того, ні з сього машина поліції вилетіла на зустрічну смугу й щастя від Бога що наше авто в неї не врізалося. Навіть боюся уявити щоб було далі.

А так добре що все обійшлося.. Чекаємо нових походів, нових пригод, фільмів (з цього, до речі, кіно має вийти на днях) й хорошого настрою.

Подорожувати – це круто… Робіть це поки молоді, на старості вже не зможете взяти рюкзак на 15 кілограм й попертися вверх.

Вже незабаром ми продовжимо….

Автор статті: Vorobus.