Ось і новий день, нових двадцять чотири години для життя.

День має бути гарним, оскільки в мене на нього багато планів і все має бути чудово! Але, як ви вже напевно помітили, назва публікації “А що далі?”, і логічно що в мене є якесь питання.

Минулої публікації я писав про те, що я починаю новий відрізок життя та буду писати кожен день, так і є!

Я почав новий відрізок життя, ніби вибрав свій шлях, я визначився з тим що буде далі. По суті, я став на шосе і бачу перед собою довгу асфальтовану дорогу, але як кожен хто стає на новий шлях, я трохи розгублений перед чимось новим і мимоволі в голові наростає питання – “а що далі?”.

Я впевнений що я не один такий, майже кожен задавав собі таке запитання та довго не мав відповіді. Але, кожен, хто задавав собі таке запитання, рано чи пізно отримував відповідь та якось жив далі. Що до мене, хоч я трохи розгублений, але впевнений у тому, що все що буде далі, цікаво.

Сьогодні я роблю ще один крок на дорозі змін, пишу ще одну публікацію, намагаючись впорядкувати свої думки. І кожне написане слово ніби маленький крок по цьому довгому та асфальтованому шосе. Поки воно порожнє і навколо мене є тільки я та мої думки, а вони поки такі невпорядковані, але продовжую рухатись. Я рухаюсь, я пишу, хоч і сам ще не знаю про що буду писати завтра чи після завтра і це трохи лякає. Але я рухаюсь, я не зупиняюсь, бо це потрібно, це важливо.

Якщо порівнювати нове починання з рухом по шосе, то можна багато чого зрозуміти та відкрити для себе. В плані нового починання, шосе – це відрізок часу та шляху, на якому трапляються різні люди та різні події. Іноді буває, що на початку шляху, як в мене, подій є не багато і можливо це трошки понижує рівень ентузіазму та бажання рухатись.

Починаючи шлях слід пам’ятати, що дорога не у всіх однакова, у когось вона починається зі стрімкого спуску, у когось з підйому в гору або ж рівної дороги під палючим сонцем.

Тому якщо в когось після змін все виглядає красиво та блискуче, то не варто засмучуватись, можливо в нього просто стрімкий спуск, а у вас ще все попереду.

Якщо ваш бере початок під палючим сонцем, то це ще краще, бо наступні цікаві події чи тінь по дорозі подарують багато позитивних емоцій та відчуттів.

Якщо ваш шлях бере початок на підйомі, то теж не слід засмучуватись, бо після підйому в гору буде гарний краєвид, відкриється багато можливостей та можна буде стрімко спуститись назустріч цікавим подіям. І все буде цікаво…

Як би там не було на початку шляху завжди буде звучати питання”що далі?”, а все що далі залежить тільки від нас, тільки від того як ми йдемо. Чим швидше йдемо, тим швидше зустрінемо щось цікаве та неймовірне. Якщо звучить в голові питання невизначеності, не слід на ньому зациклюватись, слід просто йти вперед і все буде чудово.

Отже, який висновок можна для себе зробити?

Перше, шлях не завжди легкий і в кожного він різний та особливий.

Друге, не слід зациклюватись над питанням про те що буде далі, бо відповіді можна не знайти, а стоячи на місці втратимо час та різні цікаві можливості.

Третє, відповідь на питання “А що далі?” прийде тільки під час нашої подорожі. Хоч вона буде не завжди легка, але насичена подіями і саме вони стануть своєрідною відповіддю на питання.

Тому нічого стояти, все що далі, далі буде…

Автор статті: Yar_Ik.