Ну ось і ще один день, коли я продовжую писати. Хочу сьогодні, точніше зараз, викласти роздуми що до людей, а точніше тих, хто повністю один.

Так якось склалось, що за своє життя я зустрів не мало людей нічого, точніше вони повністю одні.

Зі сторони вони завжди веселі, завжди в компанії цікавих людей, постійно роблять круті речі, але якщо придивитись уважніше, то повністю одні.

Вони живуть тільки певною частиною свого життя, і цією частиною намагаються перекрити все решта, всю ту пустоту, яка в них є через те, що вони таки одинокі. Я особисто знайомий не з однією такою людиною, скажу чесно, мені важко знати що так є. Так вже є, що в цих людей є щось спільне, це якась подія в їхньому життя, яка зробила з них саме таких, якими вони зараз є.

І після цього та частина життя, яку торкнулися різні події стає закритою, як для них самих, так і для інших. Саме тому вони живуть тільки частиною свого життя. Як правило ці люди стають безкорисливими меценатами добра та позитивних емоцій. Вони компенсують брак свого щастя щастям тих людей, яким вони його дарують. Чесно, я дивуюсь і не можу зрозуміти, як це можливо, як в них береться стільки сил для життя, для мене це загадка. Цього напевно не зрозумію ще довго, хіба тоді, коли буду на їх місці.

Так склалось, що я не просто знаю таких людей, вони безпосередньо мають відношення до мого життя та до позитивних змін в ньому. Ці люди не одноразово мені дарували якусь надію, не одноразово допомагали мені в особистому житті, або ж просто сприяли моєму розвитку, і це все просто так безкорисливо, нічого з того не маючи чи вимагаючи взамін. Саме ці люди зробили з мене того, ким я є, щиро вболіваючи за мене. Чесно, я шокований та вражений до глибин душі, я захоплююсь ними.

Як би це не звучало, але я завжди завжди хотів добра у всьому світі та щастя для всіх людей. І те що я бачу та розумію, мене морально вбиває. Я відмовляюсь розуміти факт їхнього становища, тобто я не хочу щоб так було, я хочу щось поміняти.

З деяким з цих людей я намагався встановити контакт довіри, я хотів щоб вони мені відкрились, щоб я міг допомогти, я намагався стати їх другом, але чомусь вони залишались замкнутими у собі. Я ще ні разу не зміг знайти підходу до них, та чимось віддячити, а так хотілось. Залишалось лише дякувати і я вдячний, безмежно вдячний за все те що вони зробили, за те що вони є.

Що я хочу цим всім сказати? До чого закликати?

Біля кожного з нас є такі люди, хоча б одна така людина. Якщо ви її знаєте та розумієте їх стан, але нічого з тим не виходить зробити, то просто подякуйте їм, подякуйте їм за все що вони роблять і навіть більше. Бо з кожним днем нашого життя настільки само відданих людей стає все менше, а тих кому болить – все більше. Моя порада на сьогодні наступна – станьте для тих людей всім, заповніть ту частину їх життя, яка порожня, гарними подіями та почуттями. Не залишайте їх наодинці з життям, ви не знаєте чи не опинитесь на їх місці…

Як я вже казав, мені важко було зробити так, щоб стати для цих людей , що є в моєму житті, другом. Але від сьогодні я хочу сказати вам, саме вам, хто так впливав на мене та на моє життя, вам хто безкорисливо робив стільки добрих речей, я не буду спокійним поки зроблю позитивні зміни в вашому житті. Я буду для вас другом, б без вас я не був би тим, ким я зараз є.
Я ще раз вам вам кажу спасибі за все і за те що ви є. Тепер ви не одні, я з вами.

Автор статті: Yar_Ik.