24.10.2017 р. 
Черговий день завершується й на сон нашим читачам порція філософії від Воробуса.
Про що думаю на цей раз?
Футзальні змагання
Вже незабаром, а саме 4 листопада команда за яку грає ваш автор «Нові імена» розпочне виступи у першій лізі футзалу Львова, яка буде проходити під егідою Асоціації футзалу Львівщини.
Само собою, що ці змагання не залишаться осторонь Воробуса. На даний момент до них готуюся. Ще б здоров’я мені, а то як приходить осінь або ж весна починаються вічні проблеми зі спиною.
Прикро, але знову її лікую й сподіваюся до початку змагань я буду готовим.
Нова подорож
Вже найближчих вихідних поїду у цікаве місто. Давно готувався до цієї поїздки й будемо сподіватися, що все вдасться втілити у життя.
По приїзді додому будуть цікаві репортажі із місця де вдалося побувати. Відкрию маленький секрет – будемо випробовувати біометричний паспорт. Що з цього вийде побачимо.
Неадеквати
Вже стільки разів про них писав що вже аж набридло. Знову без них не обійшовся. Реально спершу думаєш що людина нормальна, з нею спілкуєшся, а потім розумієш що неадекват.
Невже людям подобається так жити?
Сподобалася мені фраза подруги: «на початку кожної пори року в людей із розумовими відхиленнями відбувається загострення»
.
Колись із цією фразою не погоджувався, а тепер розумію що дарма. Кожен з себе хоче щось показати, а коли приходиться до діла, то нічого путнього сказати чи зробити не може.
Критики
І такі є. Робиш як краще, а тебе критикують. Якщо комусь що-небудь не подобається, то заведіть свій ресурс, також пишіть, а я прочитаю. Побачимо чи у вас вийде зробити краще?
Хоча, критика вона також потрібна. Головне щоб вона була конструктивною.
Аварії та летальні випадки
Дивлюся на світ і розумію, що ми в жо…і. Не може такого бути, що дівчину, яка збила на смерть людей пробують всіма можливими шляхами відмазати. Не здивуюся якщо їм вдасться це зробити.
Також загадковою для мене є смерть чоловіка в озері біля ветеринарного університету. Не може такого бути, що людина минала свій дім два дні й потім пішла втопилася.
Одним словом, світ дуріє. Кожного дня як не терорист, то заручники, то ще щось.
У цьому світі важко залишитися адекватним, але можливо.
Автор статті: Vorobus.
Критики
І такі є. Робиш як краще, а тебе критикують. Якщо комусь що-небудь не подобається, то заведіть свій ресурс, також пишіть, а я прочитаю. Побачимо чи у вас вийде зробити краще?
Ігор цінуй критиків, бо якщо такі є, то значить що принаймні ти їм ще не байдужий. А от коли вже всі остаточно на тебеі і твій блог заб’ють, от тоді буде гірше. Щодо сайту, то справді є за що його покритикувати (до того ж констуктивно). Давай глянемо правді у вічі, блог Воробуса залишився в році так 2012. Так тоді я рівнявся на блог Воробуса, вважав його супер мега крутим, сьогодні ж він проживає не кращі часи – відвідуваність в тебе якщо 500-600 в день людей є, то добре(згадай скільки було раніше). Чому так сталось? Мабуть тому що більшості людей просто зовсім не цікаво вже читати як зіграла команда Нові імена чи як Воробус їв чебурек. Писати потрібно про те що цікаво людям, а для цього аналізувати статистику пошукових запитів, збирати семантичне ядро по кожній статті, взагалі займатись мінімальною сео оптимізацією, тоді і трафік буде рости а з ним і популярність сайту. То у 2012 році можна було написати про чебурек і мати тисячі відвідувачів, зараз ситуація трішки змінилась.
“Побачимо чи у вас вийде зробити краще” Вже вийшло 🙂
Цілком згоден з Паном П! Мені взагалі не цікаво читати про Нові Імена, та і читають ті статті певно тільки ті хто там грають, чи мають пряме відношення до того клубу.
Ігор, я знаю, що ти певно схаришся на мене, але і справді колись ти писав з душею, а тепер аби написати щось (хоча час від часу можна знайти дещо цікаве).
Про критиків можна було й не писати – вони в коментарях чудово самі про себе пишуть =)
Ну неправда ж! Є справді хороші статті. Саме з душею. От про Страдч мені дуже сподобалось. Я навіть собі помітку в пам”яті зробила – обов”язково туди з”їздити. Про різні події у місті теж добре написано. А щоб написати, їх відвідати треба, а не як зазвичай на сайтах – один хтось написав, інші – зрерайтили або й взагалі скопіпастили.
Постійно читаю не тільки Воробус.ком, а й львівський дівчачий форум. Так от, там є рубрики, куди я ніколи не заходила. Бо ті теми мене не цікавлять. І це не значить, що форум весь нецікавий. Якщо когось не цікавить футбол, можна читати щось інше – про подорожі, роздуми, наприклад.
Arwenita звісно в кожного свій смак, і можливо вам подобаються статті Воробуса,але давайте більш обєктивно поглянемо. Ви пишите: “Ну неправда ж! Є справді хороші статті. Саме з душею. От про Страдч мені дуже сподобалось.”
Ок, давайте розберемо статтю про Страдч, чому ви важаєте її хорошою? Як на мене це радше не стаття, а фотозвіт (фото там справді гарні, та й місце це справді хороше, святе). Але сама стаття більше по розміру схожа на комментар:
“Воробус продовжує подорожувати цікавими місцями не лише Львівщини, а й України, в тому числі.
Вчора мені вдалося побувати у селі Страдч, яке знаходиться у Яворівському районі Львівської області. Це дивно звучить, але за 30-ть років життя я ще ні разу там не бував.
Проїздом – так, а ось безпосередньо на місці – ні.
Тому, було цікаво поїхати у місце, куди кожного приїздять якщо не тисячі, то сотні людей.
Чим відомий Страдч? Перш за все Хресною дорогою, яка складається із 14-ти станцій, залишками скельного монастиря, печерою та двома церквами: Святого Архистратига Михаїла та храмом Успення Пресвятої Богородиці.
Пропоную на мить перенестися в це чудове місце й переглянути фотогалерею: ”
От і вся “стаття”.
Де принаймні щось про історію цього місця? А чи знаєте ви, що є числені легенди про цей монастир? І про те, що зі Львова туди регулярно здійснюються прощі, в одній такій прощі я колись теж брав участь і якщо ви хочете туди потрапити а туди потрапити справді варто, то це можна зробити з прощею, здається у цекрві Андрія вони організовуються. Тобто як на мене тема про Страдч не дуже розкрита в цьому дописі. А щоб моя критика була конструктивною, то покажу як можна було б написати краше і цікавіше, ось наприклад лінк на мою стару статтю про інший цікавий монастир “Підкамінь”, що на межі Львівської і Тернопільської області – http://waking-up.org/ezoteryka-2/pidkamin-zabute-mistse-sili/?lang=uk
Ну що тут сказати. Ви праві – у кожного свій смак. Справа в тому, що я – не любитель лонгрідів. І велике текстове полотно можу прочитати лише в крайньому випадку – коли анонс або перші рядки дуже зачепили. Чому? Тому що всі ці історичні моменти я можу і у Вікіпедії подивитись, якщо потім цікаво стане.
Мені набагато цікавіше було подивитись реальні, не постановочні фото, ніж довго читати те, що вже 100 разів писано-переписано.
Стаття у формі короткої замітки теж має право на існування. І жанр такий у журналістиці є. Лаконічність – непогана риса.
Пан П заздрить)))