Неділя, вихідний день. Признаюся чесно, ваш автор цього вікенду відпочиває від різного роду робіт й у цей вільний час спробую порадувати наших читачів новими публікаціями.
Перше про що ми будемо говорити, так це про рагулів. Знаю, їх обговорювати не вартує, але все ж зроблю виняток із правил.
Вчора гуляв нашим містом. Вирішив сходити в одне цікаве місце у центральній частині. Не знаю як правильно його назвати – ставок чи то озеро біля ветеринарного університету. Там свого часу гарно облаштували благоустрій: поставили лавочки, смітники аби молодь та й старші люди могли прийти сюди й насолоджуватися природою навкруги.
Все було би добре, я й сам часто сюди приходив, особливо коли тут плавали качки, але ж як без рагулів.
Спершу зауважував пляшки та сміття у воді. Тепер стало ще гірше.
Прийшов до озера, а там нема двох лавок. На одній зірвали лише дошку для сидіння, на іншій вирвали все з корінням.
Це ж треба мати стільки розуму аби все ламати, виривати. Але, бачу для молоді це робити у кайф. Поруч із лавками валялося багато пустих пляшок, сміття.
Як ми можемо збудувати Україну, коли є такі люди? Починати треба у першу чергу із себе.
Звичайно, ваш автор буде ставити питання відновлення лавок, але ж як викорінити в людей цей рагулізм. Треба берегти подібні місця, а не руйнувати все навкруги.
Найближчим часом хочу піти ще в одне, рідне для мене, місце – парк «Знесіння». Саме там я полюбляю гуляти й навіть смажити м’ясо. Минулого року там дивним чином зникла колиба, яка стояла тут роками. Ви думаєте що хтось думає як її відновити? Та якби ж то.
Хочеться глянути також що там відбувається після зими. Є така думка, що там багато сміття, також зламаних лавок і так далі.
Автор статті: Vorobus.
Люди бояться тотального стеження. А я вважаю його корисним. Якби на кожному метрі були камери відеоспостереження з функцією розпізнавання громадян, можна було б одразу надсилати правопорушнику “лист щастя”. Зі штрафом чи виправними роботами з відновлення зламаного власним коштом.
Для вас напевно країною мрії є північна Корея або як мінімум Білорусь).
У цивільних країнах здебільшого парки обгороджені і наніч зачиняються. Камери там є також, але функціонують вони в замкненому циклі. Відео на серверах зберігається обмежений період часу, і може бути розконсервоване лише за запитом правоохоронних органів. Часто ці камери взагалі є муляжем, але як правило мало хто берется це перевіряти). Цих нехитрих методів як правило вистачає для того щоб уникати подібних випадків нищення інфраструктури парків.