Воробус на велосипеді. Як я ледь не вбився у Стрийському парку - Блог про Львів

Воробус на велосипеді. Як я ледь не вбився у Стрийському парку

Ігорчик

Середина робочого тижня й Ігор Воробус знову розпочинає радувати наших читачів новими публікаціями.

І перше про що я розповім, так це про чергову свою подорож на велосипеді. Вчора, після роботи вирішив взяти свого «агрегата» й проїхатися на вулицю Стрийську. Саме там живе мій хороший друг, з яким давно не бачилися. Заїхати з центру нашого міста туди не так то просто, а вертатися було взагалі екстремально.

Спершу про підйом по Стрийській. Отже, їхати по цій вулиці тупо вверх я не хотів, то ж вирішив проїхатися Стрийським парком. Там і на лебедів можна глянути, і подихати свіжим повітрям, і навіть перепочити на лавочці.

Ну, а найголовніше – через парк не такий стрімкий підйом як безпосередньо по вулиці.

Проблем заїхати у парк не було, люд тут культурний й навіть пропускає велосипедистів. Згодом на мене очікував невеличкий підйом, а далі все пішло як по маслу. Звичайно, дорога у парку де-не-де бажає бути кращою, але такі вже реалії Львова.

Найцікавіше розпочалося близько 11 години вечора. Саме у цей період часу я повертався додому. Звісно, що їхати по горбах вулиці Стрийської я не хотів, то ж звернув у парк. Одразу ж зазначаю, я мав підсвітку аби люди могли мене ідентифікувати. Як виявиться згодом, навіть вона мені не допомагала.

Також читайте:   Карта України або як Воробус проїхався маршрутом Дудніка

Я був шокований, коли побачив, що у такому популярному місці для відпочинку людей таке погане освітлення. Як люди мають гуляти тут вечорами? Ок, темно може бути ближче до кінотеатру, але не на центральній алеї?

А тепер собі уявіть, їде Воробус на велосипеді й просто не бачить людей. Швидкість розвинути я не можу, адже ці ж люди з’являються прямо перед носом.

Сьогодні зранку написав відповідне звернення на гарячу лінію міста. Побачимо що вони мені на це скажуть. Плюс не сподобалася у парку дорога для велосипедистів. Пам’ятаєте свого часу я розповідав про парк Івана Франка, в якому наставили обмежувачів. Тут їх нема, але дуже багато ям. При бажанні тут можна пробити два колеса одразу ж.

Слава Богу я повернувся додому цілим та неушкодженим. Пригоди Ігоря Воробуса на велосипеді продовжуються.

Автор статті: Vorobus.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*