На вихідних ваш автор вирішив не сидіти вдома, а здійснив поїздку в гори. На цей раз я не їздив на Риси чи Молдавяну й навіть не в Осмолоду, а вирішив згадати молоді роки й піднятися на Пікуй.

Чому я захотів піднятися саме на цю вершину?

по-перше, вже давно два мої хороші приятелі просили мене зводити їх саме на Пікуй;
по-друге, після того, як на вершині встановили статую Ісуса Христа я там не бував;
по-третє, хотів випробувати зелений маршрут;
по-четверте, враховуючи «бабине» літо сидіти вдома – це не для мене.

Тому, теплого суботнього ранку Воробус і компанія вирушили у напрямку Пікуя. Хто не знає як туди йти скажу, що їхати треба до села Біласовиця, що на Закарпатті. Звісно, власним автомобілем – це добре, а коли його нема, то можна скористатися послугами автобуса. Львів – Ужгород їде з автовокзалу на Стрийській о 7 годині 15 хвилин.

До речі, мені сподобалося. Багацько людей не було, автобус широкий, класний, тому вже майже за три години ми були на місці.

Швидко поснідавши (чай, канапки), Воробус, Ярема та Мар’ян попрямували у напрямку вершини Пікуй.

По дорозі ми зустрічали людей, які, особливо мені, казали чому я так легко одягнений. Ну, не буду ж іти в штанах, шорти також знадобляться. Хоча, запасний одяг я мав.

Йти на Пікуй було одне задоволення. Люблю осінь за її барви, тепло. Бачили б ви яка ж там краса.

А далі Ігор Воробус вирішив поекспеременувати. Справа у тому, що у минулі рази я завжди ходив на Пікуй червоним маршрутом. Читав, що є ще й зелений. Не знав де він починається, то ж вирішив поексперементувати. Йшли ми йшли, минули вулики, де вже треба звертати ліворуч на червоний маршрут, але ми пішли далі.

Потім я ще перепитався місцевого жителя і він вказав на зелений маршрут. Фактично він розпочинається у метрах 200 від повороту на червоний маркер.

Ще за мить ми зустріли компанію юних велосипедистів. Вони також йшли, точніше їхали, на Пікуй . Великий їм респект, адже йти в гори, а ще й з велосипедами – не кожен зможе.

Йти по зеленому маршруту було одне задоволення. Бувало що по дорозі нема міток, але з часом вони з’являються. При підйомі вверх треба триматися лівої сторони. Згодом ви побачите дуже класне місце для ночівлі.

До речі, йдучи по зеленому маршруту часто буде траплятися вода. Як ми знаємо, на червоному її взагалі нема. Тому, води з собою тягти не треба. Майже перед самим виходом з лісу буде ще величезне джерело.

Чи зумів Воробус і його друзі забратися на вершину, які пригоди очікували на нас там та як травмувався один із членів групи читайте у другій частині розповіді.

Дочекайтеся…

Автор статті: Vorobus.