Що нас чекає у найближчому майбутньому. Частина перша

Що буде в майбутньому?

Це питання цікавить всіх, хто намагається планувати своє життя у міру власних, людських, можливостей. Вдале прогнозування - запорука успіху бізнесу. Та й у побутовому житті воно теж не зайве.

Кілька постів назад я обіцяла, що поділюсь враженнями від книги Мічіо Кайку "Фізика майбутнього". Прочитала я поки що майже половину. Цього цілком вистачило, щоб із нетерпінням чекати всього, про що пише автор. Ми зараз живемо буквально на порозі великих відкриттів одразу у кількох сферах. У процесі написання книги автор брав інтерв'ю у понад 300 науковців-практиків, які прямо зараз працюють над цими відкриттями.

По-перше, хто такий сам Мічіо Кайку? Це американський науковець японського походження у галузі теоретичної фізики та екології. Обіймає посаду професора теоретичної фізики у міському коледжі та університеті міста Нью-Йорк. Його технічні книги з фізики є обов'язковими у всьому світі для аспірантів найважливіших лабораторій з фізики. Є одним з творців струнної теорії поля, яка входить до складу загальної Теорії струн.

Зі вступної частини ми дізнаємося, чому непросто робити прогноз на 100 років і на чому взагалі грунтуються футурологічні прогнози. Пригадайте світ у 1900 році. Кому складно – погортайте хоча б Вікіпедію. Не було ні радіо, ні трактора, ні водіїв. Автомобіль щойно з'явився. Люди їздили на конях. У 1927 році Гаррі М. Ворнер, один із засновників кіностудії Warner Brothers, був упевнений, що кінематограф буде існувати лише в «німому» вигляді, бо нікому не захочеться слухати, як говорять актори. І це – якихось 120 років назад. Подивіться довкола – все змінилось кардинально. Запитайте хоча б своїх батьків або бабусь з дідусями – чим вони писали у школі. На початку 1960-х не було кулькових ручок. А зараз – які завгодно! Гелеві, масляні, капілярні, кольорові, гліттери з блискітками.

Перший розділ присвячений майбутньому комп'ютера. З нього я вперше дізналася про закон Мура. Він полягає у тому, що комп'ютерні потужності подвоюються кожні 18 місяців. Ось чому ми сьогодні так часто змінюємо свої смартфони (гонитва за брендом і новими моделями суто заради хизування перед однолітками – до уваги не береться). Наприклад, коли я купувала свій смартфон, камера 13 Мп була досить непоганою. Зараз за ті самі гроші можна придбати модель з 40-мегапіксельною камерою.

Пройшло півтора року... Закон діє. Але дія його, як виявилося, не безкінечна. Ми зараз живемо у той час, коли зростання потужності досягне максимума і суттєво сповільниться. Чому це станеться і чим це загрожує – читайте у книзі =) А ще – про тотальну чіпізацію, інтернет речей (5G – це якраз для нього впроваджується) і керування ними силою думки. Про чіповані контактні лінзи, як у Термінатора, з повним зануренням в інтернет просто перед очима і отриманням детальної інформації про будь-який об'єкт, на який ви дивитесь. Про читання думок і фото снів. Про авто-безпілотники. Про гнучкі екрани, які можна буде клеїти на стіни як шпалери. І коштуватимуть вони стільки ж. Це все вже існує у лабораторіях у вигляді прототипів і активно тестується. Дещо ми побачимо вже скоро – до 2030 року.

Далі буде...



Також раджу прочитати:

коментарів - 2 може ще щось напишете?

  1. Stakeholder 13.01.2020 пише:

    Мене особисто вже давно турбує дисонанс між прогнозами різного роду теоретиків про розумні міста та кольорове цифрове майбутнє , і тим що я бачу умовно виходячи на вулицю. Інтернет переповнений непотребом, який не несе в собі ніякого змісту, і він переганяється сотнями терабайтів трафіку на хвилину між девайсами людей, які діляться між собою всякою фігнею тільки тому що їм треба вбити час і відволіктися від свого сірого існування. І це при тому, що Інтернет є лише в меншої половини населення планети. Тому нам вже дуже скоро потрібно буде не що 5G, а квантовий інтернет щоб переварити все це лайно.
    Постійна заміна смартфонів відбувається здебільшого просто через те що через оновлення їх операційні системи починають жерти стільки ресурсів, що апаратна частина не стягує. Це звісно частина маркетингу. Та й якщо подивитися, то більшість людей використовує від сили 30 відсотків можливостей свого смартфону, нагромаджуючи його додатками, функціонал яких <= html 1.0 сторінці, роблячи по суті те саме що на п'ятому айфоні, що на десятому.
    Основним викликом у всій цій історії є і залишається безпека і приватність, які юзер просто не контролює, навіть там де може, бо це нудно і просто впадло. А тренд постійного вигадування нових велосипедів і використання цифрового нігелізму для збору даних і маніпуляцій збоку компаній і політичних режимів буде тільки посилювати цю тенденцію. Наша країна тут доречі далеко не пасе задніх.
    Тому мені здається що пора вже задуматися над наповненням всього цього хоч якимось сенсом, а не писати сценарії нових частин "назад у майбутнє".

    • Arwenita 14.01.2020 пише:

      Ну звісно. Розкажіть про те, що нічого хорошого у прогресі нема, вашій прапрабабці, яка ходила прати на річку =) Мені здається, що деякі люди вже настільки перенасичені здобутками технологій, що їм вже нічого не треба. А відправити їх на кілька місяців в якусь глушину у лісі чи в село занедбане (без ліків, інструментів, одягу) – одразу все стане потрібним. Ця репліка не до вас – є такі люди, які заявляють, що легко прожили б десь у печері без будь-яких засобів до існування. Але заявляти – не мішки тягати, як відомо.

      Автор книги брав інтерв”ю саме у науковців-практиків, які на даний момент працюють у лабораторіях над усім, що він пише для читача. Саме тим книга і цінна, бо це не вигадка фантаста і не прогноз пальцем у небо.

      А хто заважає прямо зараз продукувати якісний контент з високим сенсом? Ну от особисто вам, наприклад.

Залишити відповідь до Arwenita Скасувати відповідь

Ваш email не публікуватиметься.


*