Що слід знати про пластикову упаковку та безпеку харчових продуктів

пластикова упаковка для продуктів

Пластик широко використовується у виробництві різного упакування, для харчової промисловості та домашнього господарства. Властивості матеріалу дають можливість для багатофункціонального використання. Вироби з пластмаси на замовлення можуть бути різними: від багаторазових контейнерів до вузькоспеціалізованої тари. Вони захищають і подовжують термін придатності продуктів, що зберігаються в них.

Виробники пропонують все більш цікаві рішення, які відповідають вимогам сучасного замовника. Пластикова упаковка повинна легко відкриватися й бути зручною у використанні. Також передусім вона має бути безпечною для споживачів і не спричиняти негативних змін на продуктах, що зберігаються в них.

Тільки нейтральні матеріали чи вироби підходять для прямого чи непрямого контакту з їжею. Вони не повинні виділяти в неї речовини та хімічні елементи у кількостях, що становлять небезпеку для здоров’я людини. Також – неприйнятно змінювати склад їжі або погіршувати її органолептичні характеристики.

Який пластик використовується для упаковки харчових продуктів?

Пластмаса виготовлена з мономерів та інших вихідних речовин, які утворюють високомолекулярну структуру (полімер) у результаті хімічної реакції. Залежно від типу використовуваних мономерів, можна отримати понад 700 видів пластмаси, придатних для застосування практично у будь-якій галузі.

Щоб виготовити упаковку для харчової промисловості, використовують переважно термопласти, наприклад:

  • поліпропілен (PP);
  • поліетилен (PE);
  • полістирол (PS);
  • поліетилентерефталат (PET).

Ці полімери можуть бути самостійною сировиною для виробництва тари, а також – частиною багатоматеріального та багатошарового продукту. Мета – отримати оптимальну функціональність і захист харчових продуктів, знизивши відходи упаковки.

Чи є обмеження серед речовин, які можуть контактувати з харчовою продукцією?

Речовини, що використовуються у виробництві пластикових матеріалів та виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами, підпадають під різні обмеження:

  • питома межа міграції, виражена в міліграмах речовини на кілограм їжі (мг/кг) – буває різною;
  • глобальна межа міграції, виражена в міліграмах від загальної кількості інгредієнтів, що виділяються на дм2 поверхні контакту з їжею – вона не може перевищувати допустиме значення 10 мг/дм2.

Перевірка відповідності лімітам міграції проводиться в найбільш екстремальних умовах з точки зору часу та температури, які передбачені для фактичного використання. Тому вкрай важливо не одразу використовувати новий матеріал для контакту з харчовими продуктами. Передусім виробник харчових продуктів має повідомити постачальнику упаковки про:

  • фізико-хімічні характеристики свого продукту (pH, вміст жиру, вміст алкоголю тощо);
  • передбачувані параметри процесу (час і температура термічної обробки, тиск);
  • запланований термін зберігання продуктів на упаковці.

Під час виробництва та використання пластикових матеріалів також можуть утворюватися продукти реакції та розпаду. Якщо основна продукція реакції та розпаду, яка виникає внаслідок передбачуваного використання речовини, впливає на оцінки ризику, їх слід розглянути та обмежити дію речовини.

Можливості використання пластмаси практично безмежні. Це матеріал, який застосовується у всьому логістичному ланцюжку: від постачальників сировини – через виробників і дистриб'юторів – і до кінцевого споживача. Пластмаса легка, гнучка та інноваційна. Завдяки цьому просто створювати різні рішення, враховуючи найрізноманітніші вимоги щодо використання. Однак слід пам’ятати, що найважливішою особливістю всіх матеріалів і виробів, які призначені для контакту з харчовими продуктами, повинна бути їхня безпека.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*