Продовжуємо…

Про НБА. Хотів би я почитати у цій книзі, як Слава Медведенко вийшов грати сам на сам проти Шакіла О’Ніла.

І тоді, погравши проти Слави, Шак сказав Філу Джексону, що він взяв непоганого гравця. Але, на жаль, цієї історії у книзі не було. Проте, були інші історії, про які було цікаво почитати. Також було приємно згадати про фінали проти “Філадельфії” та “Нью-Джерсі”. Не тому, що “Лейкерс” там майже не помічав суперників. І не тому, що я вболівав за “Озерних”. Просто тоді я активно читав газету “Команда”. І про ті фінали читав саме в цьому виданні. Зокрема, про те, як, у третьому (якщо мені не зраджує пам’ять) матчі проти “Сіксерз” Шак оформив 8 блок-шотів та зрівнявся за цим показником з Біллом Уолтоном, Патріком Юінгом та Хакімом Оладжьювоном – тільки ним на той момент вдалося зробити по 8 “гамаків” у одній грі, що вважалося рекордом фіналів НБА. І Рік Фокс, який завжди слідкував за статистикою, у роздягальні сказав Шаку, що той міг увійти в історію та оформити квадроупл-дабл, чого у фіналах ніхто не робив. На що Шак сказав: “Вау!”.

Окремо було сказано про знамениту сварку Кобі Браянта і Шакіла О’Ніла та поразку у фіналі від “Детройта”. Тоді для мене це був шок. Для багатьох – сенсація. Але зараз я знаходжу причини, прочитавши цю книгу. Сварки між Шаком та Кобі, травми інших гравців, зокрема Карла Мелоуна, а також вік того ж Мелоуна та Пейтона не дозволили “Лейкерс” взяти четвертий титул поспіль. “Детройт” тоді був і молодше за віком гравців, і свіжіше. До речі, питання до Макса Гайового: а де у книзі два титули “Поршнів” часів “Поганих хлопців”???

Багато нюансів про “кухню” НБА взагалі можна прочитати саме у цій книзі. Не буду розповідати всі моменти, щоб не спойлерити, але скажу головне: навіть в НБА є клуби, які мають різні підходи, різні фінансові можливості, різні вектори розвитку. Про це яскраво свідчить контраст між “Лейкерс” та “Атлантою” тих часів. Саме в “Атланті” фактично і закінчилась кар’єра Станіслава Медведенка в НБА.

Але розпочалося інше життя – теж у баскетболі, проте вже не не у якості гравця. У книзі ми дізнаємось, як формувалась та команда, яка вперше в історії українського баскетболу не тільки посіла високе шосте місце на Євробаскеті, а й пробилась на Кубок світу. Станіслав Медведенко тоді був у тренерському штабі Майка Фрателло, і він розповів про такі цікаві деталі, які до цього часу, мабуть, не були відомі широкому загалу українських баскетбольних вболівальників. Ми бачили тільки те, що на поверхні – гру та результати. Але мало хто здогадувався, яку роботу проводив тренерський штаб збірної України на чолі з Фрателло. І все це показується у книзі.

Ще окремо хочеться згадати Макса Гайового в контексті тієї роботи, яка була проведена щодо збору ігрових показників Станіслава Медведенка. І, як я розумію, саме Макс вставляв ці дані у книгу, чи не так, Станіславе Юрійовичу?

Після прочитання цієї книги я хочу сказати одне: впевнений, що в українських баскетбольних колах вона стане бестселлером. Вона корисна і для юних баскетболістів, і для тренерів, і для журналістів, і для функціонерів. І ще хочеться побажати Максимові зробити видання литовською мовою (адже Медведенко свого часу грав у Литві за “Аліту)” та англійською (думаю, ніхто не буде проти, якщо ця книга відправиться за океан та стане там популярною). Ну, і повторюся: хочу в майбутньому побачити книгу про історію українського баскетболу, автором якої буде той-таки Максим Гайовий. 🙂

А наприкінці цього посту я хочу написати наступне.

Ця книга присвячена Кобі Браянту, з яким Станіслав Медведенко грав у “Лейкерс”. На жаль, Кобі вже ніколи не прочитає цю книгу. Але у ній є слова Браянта, які він сказав, коли номери 8 та 24 навічно закріпили за КБ. Він сказав: “Зараз я збираюся жити так, щоб наступні роки те, що я зроблю, запам’яталося Вам усім значно більше, ніж мої п’ять чемпіонських перснів”. У Станіслава Медведенка лише дві “гайки”.

Але я впевнений: він ще зробить для українського баскетболу стільки важливих речей, які будуть не менш вагомі, ніж два чемпіонські персні. І закінчити цей пост я хочу словами самого Станіслава Юрійовича: “Робіть те, що любите. Любіть те, що робите. Мрійте масштабно й ніколи не припиняйте вчитися. Усе вийде. У мене ж виходить!”.

Тому, нехай і у Вас усе виходить!!!

Автор статті: Terentyev.