За підсумками щорічного опитування, визначив найкращих гравців, тренерів, клубні команди і національні збірні 2019 року з футзалу у світі.

У номінації «Найкращий воротар світу 2019 року» переміг вже в четвертий раз, що стає рекордом, воротар «Кайрата» та збірної Казахстану Лео Ігіта. Ми попросили головного тренера національної збірної Киргизстану Аміржана Муканова розповісти про цього унікального голкіпера детальніше, адже саме під керівництвом цього наставника починав свій шлях за межами Бразилії Ігіта, і можна сказати, що Аміржан Абзалович відкрив його.

– Аміржане Абзаловичу, скажіть, як сталося, що Ігіта опинився у вашому карагандинському клубі «Тулпар», і чим тоді він вас вразив?
– Ігіта у нас опинився у 2009 році за рекомендацією бразильця Роні, що колись грав у нас. Ми з президентом клубу Анатолієм Мойсейовичем Смотрицьким розуміли, що для нашої молодої команди в той момент був потрібний воротар з певними характеристиками, і стали шукати варіанти у Бразилії, і звернулися саме до Роні. Були й інші канали, але з Роні у нас збереглися прекрасні стосунки, і сам він був людиною відповідальною і дуже порядною, він у нас грав в сезоні 2005-2006 р. р. за рекомендацією Євгена Серафимовича Ловчева. Ігіта, тоді був нікому невідомий воротар, навіть у Бразилії, тим більше, що частина кар’єри за океаном пропала через важку травму. Звичайно, на перших тренуваннях кинулося в очі його уміння контролювати м’яч, наносити щільний сильний удар з «підйому» і передача «щокою», усі ці технічні елементи він виконував і виконує набагато краще за багатьох польових гравців.

– Ви сказали для вашої молодої команди потрібний був саме такий воротар, що це означало?
– Після «зоряного» складу 2005-2006 р. р., в якому грало дуже багато легіонерів з Росії, Бразилії (Самохвалов, Конов, Чудінов, Ільницький, Біро Жаде, Роні, Мукадо), ми прийняли рішення в сезоні 2007 року зробити ставку на молодих вихованців «Тулпару», які потім і принесли успіхи і клубу, і збірній. Але тоді наша молодь росла, як на дріжджах, щоправда, з воротарями у нас була проблема, здебільшого, через те, що у нас, як і у багатьох не було тренера по роботі з воротарями. Той же Костя Перемишлін (він не раз виручав нас і був, можна сказати, надійним другим воротарем) – самоук. Тому, ми вирішили зміцнити цю позицію, розпочавши пошук голкіпера з певними даними. Звичайно, такий крок дав великі перспективи для наших молодих хлопців, і вони ще швидше стали рости, і ми вже тоді почали створювати великі проблеми «Кайрату».

– Чим ще запам’ятався Ігіта за два роки в «Тулпарі»?
– В Ігіті одразу кидалося величезне бажання досягти чогось великого, він багато працював, і видна була його харизма. Він лідер за вдачею. Хлопець з духом. Мені запам’ятався один випадок. Щороку 31 грудня (ця традиція досі зберігається) у нас у спорткомплексі «Тулпар» (м. Караганда) ми з друзями уранці збираємося і граємо на снігу у футбол, причому граємо практично без правил, дозволяються поштовхи, захоплення тощо. Додайте сюди ще і наш мороз. Не кожен місцевий футболіст приходить на цей футбол, і як моє було здивування, коли я побачив Ігіту, який прийшов у першу свою справжню зиму в житті на цей безмежний футбол. Ще, на відміну від багатьох бразильців, ігіта дуже швидко став освоювати російську мову, причому робив це частенько за рахунок правопису.

– Через два роки Ігіта опинився в алматинському «Кайраті», ви не змогли його утримати?
– На початку 2011 року (закінчувався другий сезон Ігити у «Тулпарі») мені подзвонив віце-президент «Кайрата» Андрій Міщенко і запропонував варіант з обміном воротарів (Жеронімо тоді був у «Кайрате») напередодні «Фіналу чотирьох» Кубку УЄФА в Алмати. На той момент у чемпіонаті з призерами все було зрозуміло, і в принципі, навіть незважаючи на наші непрості клубні взаємовідносини, така рокіровка була можлива в трансферне вікно. Але Ігіта вже раніше попросив відпустити його в один з португальських клубів, здається, у «Белененсеш», щоб завершити частину місцевого чемпіонату, що там залишилася. Я пам’ятаю, як усі уболівальники і команда прощалися з Ігітою, це було дуже сумно і зворушливо. Він за ці два роки став одним з лідерів команди, і багато прекрасних моментів ми разом пережили, як, наприклад, виграш у «Кайрата» Кубку Казахстану. Але в Португалії він не затримався, і вже потім ми, звичайно, не могли конкурувати із запропонованими умовами алматинців, і сезон 2011-2012 р. р. він почав у «Кайраті».

– Тобто він опинився у прямого вашого конкурента за медалі в чемпіонаті. Як сильно він змінився перейшовши в «Кайрат», і як йшло ваше суперництво, немало голів він забив «Тулпару»?
– Так, до того моменту ми були головними суперниками «Кайрата» на внутрішній арені. Ігіта з кожним роком став там додавати, відчувалася робота клубного тренера по воротарях з ним, він став набагато надійнішим у воротях. Все-таки, його визнають кращим воротарем світу і за його непробивність, причому на найвищому рівні, проти гравців і команд світового рівня. Але так вийшло, що за п’ять сезонів протистояння між нашими командами, а було зіграно, включаючи матчі чемпіонату, Кубку, Суперкубку, Кубку УЄФА і Кубку Єременка близько 30 ігор, по-моєму, Ігіта не забив жодного гола в наші ворота.

– Дивно. Адже він стільком командам забивав, а вам – жодного разу.
– Напевно, не хотів засмучувати нас. Звичайно, ми багато готувалися проти його виходів, і цьому присвятили не одне тренування, причому в цьому процесі постійно брали участь усі гравці, і ми разом знаходили шляхи рішення. Слід сказати, що «Кайрат» увесь час удосконалював комбінації за участю Ігіти, і нам доводилося, звичайно, реагувати за рахунок роботи на тренуваннях, і це був постійний процес. Ми розглядали різні варіанти його підключення, наприклад, навіть з якого місця він стартує, хто його партнери тощо. Безумовно, повною мірою нейтралізувати підключення Ігіти неможливо, ми і пропускали голи, правда не так багато, після комбінацій, в яких він брав участь, але і самі забили немало в порожні ворота, один гол такий, до речі, забив Міодраг Аксентьєвич, коли був нашим голкіпером у сезоні 2014-2015 р. р. Готуватися проти гри Ігіти потрібно було дуже багато. А ми часто бачили картину, як навіть відомі команди з великою недооцінкою відносилися до його підключень, і за це доводилося розплачуватися. Наприклад, спочатку, обороняючись «2-2», багато хто накривав Ігіту з боку його правої ноги, а він «черпаком» або маневром «з правої на ліву» доставляв м’яч вже вільному гравцеві, якого кинув суперник, накриваючи воротаря «Кайрата». Представляєте в цьому випадку, якщо його пас доходив до вільного Жоана, кращої позиційної атаки і бажати не потрібно. Тому, суперники іноді «запускали» Ігіту в центр, і він «розстрілював» і забивав, я вже не кажу про його передачі вліво або в центр на «стовпа».

– Які команди ще успішно протидіяли грі проти виходів Игиты і чи можна повністю нейтралізувати його?
– Мені особливо запам’яталися «Газпром-Югра», коли там наставником був нинішній тренер «Кайрата» Кака, і збірна Аргентини на чемпіонаті світу 2016 року. Видно було, як системно підійшли ці команди до вирішення цієї проблеми. Зараз суперники, в основному, одразу переходять при підключенні Ігіти до системи «3-1», що теж якось є вирішенням питання.

– Чи багато послідовників у Ігіти? І чи є, хто робить це краще його самого?
– Ще раз повторюся, що Ігіта – один з кращих воротарів світу, якщо не кращий, за непробивністю, у нього хороша реакція, миттєва швидкість ухвалення рішень, відмінна техніка, але по підключеннях в атаку йому немає рівних, більше того, багато років тому я дав йому визначення «регулятор гри». Він своїми підключеннями міняє ритм гри, може створити позиційну атаку, збити порив суперника, дати передихнути своїм партнерам тощо. Про його опонентів? Багато воротарів підключалися і до Ігіти, і зараз, але вони не володіють такою технікою і ударом, а головне – такою харизмою та філософією. Тому, зараз у цьому компоненті гри він номер один.

– Але йому вже 34 роки, зараз він вже довго не грає через травму, скільки він зможе ще триматися на цьому рівні?
– Думаю зараз Ігіта вирішив ґрунтовно взятися за своє здоров’я, не даремно перейшов на вегетаріанство, щоб дуже добре підготувати свій організм на майбутні n – років, попереду чемпіонат світу, Ліга чемпіонів і багато чого іншого. У нього дуже хороша сім’я, дружину Джулліану по Караганді знаю, вона молодчина, м’яка, любляча дружина, яка дуже сильно допомагає Ігіті у його професійній кар’єрі. У клубі для нього створені усі умови, відмінні тренери по роботі з воротарями з Бразилії (вони мінялися за ці роки), фізіотерапевти і лікарі, не кажучи вже і про головного тренера найвищого рівня, президент Кайрат Оразбеков як батько рідний для нього. Думаю, у нього ще є шанси знову стати кращим воротарем світу і грати довго.

Артем Терентьєв, футзальний портал “5×5”

Автор статті: Terentyev.