Зустріч (романтичні фантазії). Нові історії. Частина п’ята

Розлука

Поїзд під номером 63 сполученням Харків - Київ вже стояв на пероні. Антон та Ніна прийшли завчасно, тому вони ще встигли побалакати біля вагону поїзда.

- Коли ти наступного разу приїдеш у Харків?
- Не знаю. Як обставини складатимуться.
- Напишеш мені?
- Ніно, я зараз не буду тобі нічого обіцяти та давати марну надію. Але якщо я буду тут і не встигатиму зустрітися з тобою, ти знаєш, де мене шукати.
- Добре. - Ніна намагалася стримувати емоції. - Дякую тобі за сьогоднішній день.
- І я тобі дякую. Добре, що він завершується саме так. - підсумував Антон.
- У мене є для тебе невеличкий подарунок. - Ніна дістала з сумки невеличку подарункову упаковку. - Подивись, що там.

Антон розкрив цю мініатюрну упаковку. В ній знаходилась невеличка статуетка, на якій були зображені два дельфіна. Точно такі, які колись Ніна подарувала Антонові на день народження. Ті дельфіни залишились у рідному місті, на окупованій ворогами території...

- Ніно... Ти пам'ятаєш... - у цей момент Антон відчув, як його серце забилося частіше.
- Звісно, я пам'ятаю. - усміхнулась Ніна. - Сподіваюсь, що тепер ти згадуватимеш про мене частіше та більш позитивно.

Антон нічого не зміг відповісти. На очах виступали сльози. Він обійняв її міцно, пригорнув до себе і поцілував. Як колись.

- Дякую тобі за все. - прошепотів Антон.
- І я тобі дякую за все. - відповіла Ніна.

Електронний голос оголосив по вокзалу про завершення посадки на поїзд № 63 сполученням Харків - Київ. Антон пішов у свій вагон. Він попрощався поглядом з Ніною. Чи назавжди? Тепер це питання не було таким актуальним. Важливо було те, що вони знову зустрілись та пробачили одне одному всі образи. А що буде далі? А далі буде Київ, станція «Дарниця» та початок нового життя з чистого аркуша.

Артем ТЕРЕНТЬЄВ, 1 травня 2020 року.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*