І в цю мить вони обійнялись. Тепло. Ніжно. Щиро. Ніби і не було цих довгих років без спілкування. Ніби вони знову повернулись у студентські роки.

– Якби ти знала, як я сумував за тобою… Мені тебе дуже сильно бракувало…
– Я теж сумувала… Потайки… Щоб ніхто не бачив…

У обох на очах виступали сльози. Ніхто з них не думав, що ця зустріч стане саме такою. Але і Ніна, і Антон тепер намагались за той невеличкий час, який їм був відведений на побачення, максимально надолужити втрачене. Вони гуляли Набережною та розповідали один одному про те, що сталося у їх житті за цей час. І їм було приємно гуляти удвох. Як колись. Час ніби зупинився…

– А ти непогано танцюєш. – раптом сказала Ніна.
– Ти була вчора на танго? – Антон зробив вигляд, що він здивувався, хоча він пам’ятав, що Ніна вчора дійсно була на мілонзі.
– Так, я бачила, як ти танцюєш танго. Ти не подумай, що я слідкувала за тобою. Я насправді люблю часто гуляти біля ХАТОБу та «Дзеркальної струї». Це мої улюблені місця для прогулянок. Я не знала, що там буде танго. Але я здивувалась, коли побачила там тебе.

– Якщо мені не зраджує пам’ять, то колись я тобі казав про своє захоплення танго.
– Можливо, але це було дуже давно.
– Ти можеш навчити мене танцювати танго?
– Коли? Я же так рідко у Харкові буваю…
– Прямо зараз, поки ми тут гуляємо. – Ніна почала проявляти наполегливість.
– Що ж, давай спробуємо… – Антон погодився, і за кілька миттєвостей він вже показував Ніні перші вісім кроків танго.

Ніна запам’ятовувала все на ходу. І поступово вона запам’ятовувала нові зв’язки. А вже за годину вони вже танцювали удвох, але без музики. Щоправда, потім Антон знайшов на мобільному танго-музику, і він почав танцювати з Ніною під музику. Так вони станцювали одну танду.

Аж раптом Набережною гуляв скрипаль. Він підійшов до Антона з Ніною та запропонував їм зіграти танго на скрипці. Вони погодились. І скрипаль заграв спочатку мелодію з фільму «Запах жінки», потім ніжний вальс «Corazon de Oro», а насамкінець – «Кумпарсіту». А Антон та Ніна танцювали танго. На них дивились люди, які фільмували танець на телефони. Але на це ніхто не звертав уваги. Однак, коли пролунали останні звуки «Кумпарсіти», Антон подивився на годинник. Вечірні сутінки обіймали Харків, а це означало, що Антон вже мав збиратись їхати на вокзал. І він про це сказав Ніні. Звичайно, Ніні не хотілося прощатися з Антоном саме зараз.

Тому, на вокзал вона поїхала з ним.

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.