Як Воробус їздив на Сплав. Частина перша

Сплав із Воробусом

Перший літній місяць підходить до свого логічного завершення. Як мені сказала певна когорта людей, цитую: «Ще й толком того літа не було, лише дощі».

Маю надію, що завжди так не буде й ми зможемо нарешті як слід відпочити. А поки що про сплав, який вашому автору вдалося здійснити на минулих вихідних.

Поплавати на річці хотів вже давно, але то мізер води, то погана погода, то відсутність вільного часу завжди заважали мені це зробити.

І ось нарешті така нагода випала. Реально, я зараз сиджу на роботі й досі згадую екстремальний сплав по річці Свіча. Ще за декілька днів багато хто мені шептав на вуха, що їхати не варто, це дуже небезпечно й так далі.

Звичайно, що я впертий як віслюк і якщо поставив собі за мету сплавитися, то йду до кінця. Допоміг мені багато у чому п. Володимир, який зайнявся організацією поїздки.

Теплого суботнього ранку делегація із 4-ох чоловік вирушила у напрямку села Мислівка, звідки й мав стартувати наш водний похід.

По дорозі ми переважно жартували, але добре розуміли, що просто не буде. Після рясних дощів річки дійсно суттєво піднялися й могло бути небезпечно.

Проте, вже потім ми побачили, що річка Свіч (саме по ній ми плили) не така вже й повноводна, як той же Черемош, що потрапив на шпальти багатьох ЗМІ.

Як сказав нам потім інструктор, наша річка мала третій рівень небезпеки. Кажуть, що найстрашніший – це п’ятий.

Ще пару хвилин і ми починаємо збиратися на сплав. В інтернеті читав багато, багато мені розповідали про нього, але це все треба відчути на собі. Ну, для прикладу, щоб наші читачі розуміли, по теорії плисти – це одне, а коли «виходиш» на воду, то все значно інше.

Так, п. Тарас (наш керівник групи – авт.) провів інструктаж, побажав всім гарного сплаву, підказав як правильно вилазити на воду й швартуватися до берега, але це явно мені не допомогло.

Спершу я отетерів, коли довелося взутому залазити у холодну воду, від якої одразу ж почало крутити ноги. Думаю ото я приїхав, а як я буду плисти дві години? Плюс ти на катамарані не сидиш, а стоїш фактично на колінах.

Пригоди лише розпочиналися. У другій частині розповіді Ви дізнаєтеся про те, як Воробус отримав на горіхи від напарника по «човні», як один із моїх приятелів випав у воду й багато іншого.

Дочекайтеся....

P.S. Більше фото ТУТ.



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*