Про наш музей, меценатство і правду про лисенятко.

Це маленька Яринка, але великий меценатик.

Вона вчора веретено витягнула аж на мій четвертий поверх, а ще мене почастувала персиками .

Персики були такі ж солодкі, як і її обійми.

Яринку, я називаю Пелюсточка. Така вона ніжна і делікатна дитина.

Але може спочатку про маму ? 😉

Маму я знаю 20 років, вона стала першим меценатом у першому сезоні найпершого проекту “Молитва до митрополита. Таємниці Старої лаври” , і купила найдорожчу картину Ореста Скопа.

Тоді ще ніхто не знав чим це все закінчиться, просто були люди, які дуже хотіли щоб це все закінчилось так і не почавшись, та ні….
Проект жив, творив, ліпив, малював, грав, співав і молився.

Сьогодні Яринка віддала нам прабабусине веретено і складала зі мною пазлики.
Мені так і не вдалося домовитися, що лисенятко, це лисенятко, а не монстрик, але я вирішила проявити повагу, до такої шанованої гості і таки пристала на пропозицію, що лисенятко, таки правдивий монстрик :))))

Цей музей твориться відносинами і почуттями пережитих років, емоціями пройдених доріг, і симптоматикою вилікуваних хворіб…
А ще….

Ще зціленням зранених душ…

Іринко, дякую за те, ким Ти є, дякую за каву і наполеон, дякую за веретено і за Яринку !

Автор статті: Olena Bilous.