Артем не зупиняється писати вірші. То ж вже зараз друга частина творіння від цього, вже не молодого автора.

“Вона” (07.08.2020. Чорноморськ)
Вона – мій найніжніший спогад і найбільш жорстокий біль.
Між нами довга відстань – кілька сотень миль.
Між нами – довжина років мовчання.
Між нами – несказані слова останні.
Вона – моє натхнення, моя муза.
І в той же час – моя важка обуза.
Вона – моє підвищене серцебиття.
Вона – мій біль на все життя.
Вона ніколи більше не почує моїх ніжних слів,
Не прочитає лише їй присвячених віршів.
Вона розвіялась по всім судинам болем,
Як прах, який розвіяли над полем.
Вона – в моїх віршах, піснях, думках.
Вона – какао на моїх губах.
Вона – мій міст від темряви у рай.
Вона – мій шлях від пекла в інший край.
Вона для мене, як для Данте – Беатріче.
Вона для мене і не янгол – значно більше.
Вона для мене, як ключ від лабіринтів.
Вона для мене – найбільш цінний скарб у світі.

“Коли танцюю я з тобою…” (23.08.2020.)
Коли танцюю я з тобою,
То ніби в небесах літаю.
Коли танцюю я з тобою,
То з серцем в унісон співаю.
Коли танцюю я з тобою,
Моя душа завжди радіє.
Коли танцюю я з тобою,
То все в мені від щастя мліє.
Коли танцюю я з тобою,
То хочу ще продовжити цю мить.
Коли танцюю я з тобою,
То зупиняється навколо світ.
З тобою хочу танцювати до світанку
Це найніжніше в світі танго.