Про завершення футзальної кар’єри, черговий локдаун та куди пропав Воробус

Новий сезон не за горами

Давно я нічого не писав на тему філософії. І ось четвер, середина першого дня весни, сидить Ігор Воробус за комп’ютером і мене «пробило» на відвертості.

Отже, розпочну з актуальної теми. Багато людей мені писало, телефонувало, просто питалося, а куди я зник, чому мене нема на плаву? Відповідаю, я живий, все зі мною гаразд, просто трохи заблукав і намагаюся знайти вихід. Можливо так станеться, що навіть доведеться виходити через вхід.

Незабаром повноцінно повернуся.

Друга тема, яка мене хвилює – це футзал. Як відомо, вже давно я виступаю за різноманітні аматорські команди. Цього року навіть почав грати за один із топ-клубів ФК «Галицька здоба», де є можливість розвиватися, вигравати титули. Все ніби гаразд, але хочеться мати більше ігрової практики, а її, нема. Мені менше довіряють чим іншим воротарям, а витрачати кучу часу на тренування та ігри – це не для мене. Плюс місяць тому мене знову почало турбувати коліно. Інколи воно так болить, що не хочеться нічого. Тому, є думка вже після цього сезону припинити брати участь у змаганнях.

На відкритих майданчиках я не люблю грати, ці штучні поля надто травматичні для мене, а взимку мені вже буде майже 35-ть. Пора й задуматися над іншими речима. Хоча, можливо, ще все зміниться.

Коронавірус і карантин

Ще одна болюча тема сьогодення. Коли всі навкруги тебе хворі, а ти здоровий і ще не хворів, то якось тебе це тривожить. Та й за батьків треба подбати адже їм вже явно не 30-ть років і вони цей клятий вірус можуть перенести болюче. Тому, знову я себе почав обмежувати, плюс зараз ще й зачиняють на «карашу» всі заклади харчування, розваги і так далі. З нетерпінням очікую на старт нового велосипедного сезону та пікніків. Треба буде глянути як там мій «кінь» поживає, адже я перед Новим роком спустив колеса і поставив його на заслужений відпочинок. Щось мені здається вірус ще й цього року буде всіх турбувати.

Блог і його наповнення

І справді, пишу я зараз мало, часто віддаю право наповнення сайту іншим авторам, але завжди себе переконую, що так завжди не буде. Колись писав більше, у лютому менше, але щоб наші читачі розуміли, що поки я на плаву, то блог буде жити. Тем для обговорення є дуже багато, про той же Єгипет багато чого можу розповісти, але не завжди маю як.

Життя триває… Не забуваймо за Воробуса….



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*