Євро-2020 триває й не може не тішити той факт, що вашому автореві з друзями вдалося побувати на одному з матчів української футбольної дружини. Звичайно, всі добре знають чим завершилася гра у столиці Румунії Бухаресті проти австрійців, але зараз трохи не про це.

Більше хочу розповісти про організаційні моменти.

Їхали в Румунію ми автобусом. Мали сумніви чи їхати своїм ходом чи скористатися послугами туристичної компанії. Таки обрали останній варіант. Коштувало таке задоволення з однією ночівлею та сніданком 137 євро. У вартість туру було включена також екскурсія по місту на яку ми ходили частково.

Зі Львова до Румунії ми їхали десь годин дванадцять. 700 кілометрів не сказав би що минули дуже легко. Хтось спав, хтось співав, хтось пробував напої з різних регіонів. Проте, всі були заряджені перемагати.

Була думка, що нас довго перевірятимуть на румунському кордоні, але приймаюча сторона була до нас лояльною. Ніхто нікого не перевіряв, прикордонники зібрали паспорти й за декілька хвилин ми вже їхали територією Румунії. До слова, у тому ж Бузеу (там ми ночували) та й згодом у Бухаресті до українських вболівальників відносилися також привітно. На вулицях міст була поліція з якою можна було спілкуватися навіть на українській мові. Такий собі діалог-чат.

Згодом ми поїхали під стадіон, там при наявності квитка та ПЛР-тесту видавали спеціальний браслет з яким можна було їхати їздити безкоштовно на будь-якому виді транспорту, а це тролейбус, автобус метро тощо. Ну, як же не скористатися нагодою погуляти новим для себе містом.

Епіцентром свята під назвою Євро-2020 була стара частина міста. У честь матчу Україна – Австрія там організували фан-зони, де фани не лише пили пиво та їли місцеві страви, а й танцювали під місцеві пісні.

Вболівальницьких «заруб» не було. Навпаки, фани між собою обнімалися, танцювали, спілкувалися. Справжня футбольна атмосфера.

До стадіону добратися можна було як пішки, так і на спеціальних шатл-басах, які курсували від університету.

Вже біля стадіону ми з’єдналися з маршем, який організували перед грою українські вболівальники. Ми ще сміялися, що атмосфера була ніби граємо не в Бухаресті, а десь в Харкові.

Зайти на стадіон також проблем не склало. Квиток зчитували з телефону, а перевіряли людей вибірково. «Шмону» як у Білорусі не було. Вже на арені сісти можна було на будь-яке місце.

Звичайно, українські вболівальники були незадоволені результатом команди, яку тренує Андрій Шевченко, то ж вони ще під час матчу й особливо після нього показували свої обурення. І я їх розумію, адже ми всі хочемо пройти у раунд плейоф.

До речі, цікавою фішкою матчу в Румунії було те, що купити алкогольні напої після гри було неможливо. Стосувалося це як магазинів, супермаркетів, так і генделиків. Тому, дорога назад була спокійною. Більшість людей спали. Були відчайдухи, які вболівали проти Росії й з радістю сприйняли звісточку, що ця збірна покинула європейський форум.

Далі буде…

Автор статті: Vorobus.