Колись я сказав, що повернусь на хокей лише тоді, коли відродиться “Сокіл”.

Щоправда, два рази обіцянку таки порушив. Перший раз – коли у рамках Хокейної Екстра-ліги (пам’ятаєте такий проєкт – ХЕЛ?), коли грали між собою “Дженералз” та “Кременчук”. Пішов, бо не міг відмовити Олександр Геєнко, якого дуже поважаю (угу, Генці спробуй відмовити! ? ). А вдруге це було, коли поїхав у Бровари з друзями по танго-спільноті подивитись на нашу нинішню хокейну збірну України (тоді грали з Румунією).

Але я чекав на цей момент. У минулому сезоні не вийшло піти. Обмеження, карантини, локдауни, та ще й у мене роз’їзди були. І навіть коли вже можна було приходити вболівальникам, то не вдалося прийти. Вчора ж я нарешті прийшов на гру рідної команди. І я дуже радий, що ХК Сокіл Київ учора виграв у “Краматорська” з рахунком 3:1.

І дуже приємно, що у першій домашній грі “соколят” у новому сезоні я відхопив собі ще і маленький “сувенір”. ? Востаннє шайба мені діставалась ще років вісім тому. ? Так що, ми ще політаємо!!!

Автор статті: Terentyev.