Продовжую…

Вдягаю спортивні штани, оті такі, з начосом, які зараз модні – мама мені їх купила і в яких я себе почуваю коровою, але ж м’якенькі і зручно.

Я ношу одяг, який мені дають, бо по розміру і шкода викинути. Я ношу золоті сережки, які мені дуже набридли і я собі в них не подобаюсь.

Хоча торік купила нові, шикарні, які мені дуже пасують, але вони розчіпляються і я не вдягаю на щодень, бо боюсь загубити. А піти до ювеліра відрегулювати защіпку?…

Я вдягаю рюкзак, бо мені туди багато влазить. Хоча обожнюю сумочки і навіть у школі викинула портфель в 3 класі і взяла мамину сумку – а це, в 1991,була майже революція.

Я можу у фірмовому магазині купити річ по величезній знижці, бо то ж якісне, дешеве і мені по розміру — буду мати на переміну, хоча воно мені взагалі не подобається.

Я не ношу біжутерію, яка мені шалено подобається, бо не вмію її підбирати.

Хоча маю знайому стилістку, яка може без проблем допомогти із вибором.

З початку карантину, а це вже скоро два роки, я фарбую волосся дома, хоча маю шикарного хлопця перукаря, який ще й випадково працює за 300 метрів від мого дому. Чому? Бо з перукарем треба наперід домовлятися, а вдома я можу як в голову стрілить це зробити.

А те, що я ношу каблуки по великим святам і купила собі три пари кросівок (в яких не бігаю, а ношу під плаття, оте, із розпродажі) – це взагалі
ганьба.

І от усі ці верхні пункти — це ж не від відсутності фінансів чи економії.
Ну який же брак коштів може, наприклад, заборонити мені взувати каблуки чи змусити вдягти рюкзак?…

Це чомусь просто так, не знаю чому. І докупи я це зібрала лише тепер, лише після того пальто в клітинку і повідомлення подруги.

Я кілька разів була у психотерапевта і на прийом приходила отакою звичайною – в худі і з рюкзаком, а відтак із потухшим поглядом. Він переглянув мою сторінку у ФБ і сказав, що на цей образ у соцмережі я витрачаю занадто багато енергії і сил, і, можливо, тому у інший час така ослаблена і
зашугана своїми па.

Але в моєму житті все абсолютно протилежно – саме від тих образів і подій я отримую силу, просто вони дуже рідко відбуваються. Адже ви, моє товариство у ФБ, знаєте мене 20 чи навіть 30 років – я завжди була такою, як отут, у ФБ. А тепер і я не я…

То якщо на мене з дзеркала дивиться абсолютно НЕ Я, то як НЕ Я можу мати свої мрії? Мені потрібно повернути собі себе.

І це ж наче так просто – фігура пильнована, зморшок немає, сивина зафарбована, манікюр завжди в порядку і навіть шугарінг зробила — то просто скинь з себе все зайве. А ще краще викинь.

Може тоді і бажання прийдуть?
Мої!

Будем пробувати, про результат відзвітуюсь.

Автор статті: Yuliana.