Наступний же пост знову буде присвячений темі війни, а точніше торгівлі в умовах сьогодення.

Вчора, 27 березня, автор блогу з колегою заїхали випити кави у ТРЦ «Кінг Крос Леополіс». По ідеї цей заклад мав би працювати. Навіть більше, відкрию маленький секрет, я знав що він працює, просто цікаво було глянути на один момент.

Отже, приїхали до головного входу й одразу ж зрозуміли що все тут працює. Ще такої великої кількості транспортних засобів на парковці «Кінг Кросу» я не бачив. Але, це й не дивно. Автомобілів багато усюди, 200 тисяч біженців ж приїхало до Львова, десь вони мають виходити.

Менше з тим, заходжу всередину й перше що мене цікавить – чи працює гіпермаркет «Ашан», адже всім відомо що ця французька компанія нещодавно заявила що не збирається виходити з російського ринку, а, отже, вони підтримують бізнес клятого агресора. Аж нудить від згадки про рашку.

І що ви думаєте люди перестали купувати товари? Та якби ж то. Мені здається людей стало там ще більше. Але, тут є один прикол. «Ашан» у ТРЦ «Кінг Крос Леополіс» знаходиться за межами міста, тому алкоголь тут продається.

Як ви думаєте де найбільший попит на товари? Звичайно що в алкогольному відділі. Покупці буквально таки змітають спиртне. Що вже так всі заскучили за алкашкою що треба затаритися на пів життя? Ну, принаймні у багатьох на касі була як мінімум одна, а то й дві пляшки горіляки чи вина. Не буду вже гадати чи це були місцеві люди, чи біженці.

Йду далі й просто був шокований. Біля входу в гіпермаркет черга. Як ви думаєте за чим? За розливним пивом. Його ціна – 72 гривні за літр. Багато це чи мало? Та нема різниці, але у часи війни стояти три години за якимось пивом? Це дивно для мене. Проходжуся по черзі й зустрічаю бабусю років 70-ти, якій теж треба пиво. Бабцю, тобі що треба це пиво? Цирк на дроті я на плоті. Таке враження що там своя республіка. Хочеш – купуй, хочеш – бухай.

Піднімаюся на другий поверх. Ну, хоч там все ще терпимо. Кінотеатр працює, але відвідувачів мало, ковзанка теж не функціонує. Потрохи відчиняються ресторани.

Слава Богу, що хоч там не продають алкоголь. Звичайно, я можу тут багато скиглити, але моя думка, що у часи війни якось напиватися не гоже, а тим більше купувати продукти в гіпермакеті, який підтримує агресора. Нехай виходить нахрен з «параші» й тоді будемо ходити туди.

P.S. Фото не маю, бо в часи війни їх робити зараз – собі шкодити.

Автор статті: Vorobus.