Ці кілька днів були складними і для України в цілому, і для мене особисто. Тому і не писала підсумків щодня. Чоловік встиг потрапити в лікарню. Дякувати Богу, вже виписали. Проблеми зі здоров’ям я сприймаю набагато гостріше, ніж війну. Правда, порівнювати свій стан зі станом тих, хто реально знаходиться під обстрілами не буду.

Тут принаймні допомогу можна вчасно отримати. Щиро вдячна за швидку правильну діагностику та оперативність у вирішенні питання з екстреною госпіталізацією і подальше успішне лікування хірургам МЦ Святої Параскеви Петру Шев’яку та 8 МКЛ Мар’яну Кузьмаку.

У Львові все спокійно. Повітряна тривога була 1 раз. Пересиджуємо її у коридорі. Люди масово волонтерять. Проблем з банкоматами немає. В супермаркетах так і не з’явилися крупи і консерви. Все інше є. Побігали по аптеках – поповнили домашню аптечку. Невідомо, що і як далі буде, тому тим, хто має хронічні хвороби, які періодично загострюються, потрібні ліки варто мати вдома.

Ранок 4 березня був одним з найтривожніших за всю війну – я поставила б його на 2 місце після 24 лютого, коли почалася війна. Снідаючи, я дізналася про те, що рашисти влучили у Запорізьку АЕС. Перед очима постав ядерний “гриб”, промайнули картинки променевої хвороби. І думка: а чи достойно я прожила свої 36 років? Буквально за кілька годин в жодній аптеці міста вже не було йодиду калію. Весь йод теж розібрали. На дверях аптеки, куди ми стояли за своїми ліками, працівники приліпили аркушик з великим написом “ЙОДУ НЕМАЄ!!!!” (мабуть, добряче дістали покупці). В іншій аптеці перед нами пані запитала у провізора про йод. “Лише у фломастері”, – відповів він з широкою посмішкою.

Пішла в групу доказових лікарів питати про йодид калію та доречність його прийому. Отримала різну інформацію. Одні кажуть, що треба. Інші логічно зауважують, що рятувати одну щитовидку при потужному опроміненні всього організму немає сенсу. Треті рекомендують просто залишити зону ураження і дотримуватися звичайних правил гігієни. Четверті вже почали давати йод своїм дітям…. Цікаво, скільки зараз буде звернень до лікарів з отруєннями та вбитою кінськими дозами йоду щитовидкою.

Вдень не змогла зателефонувати ні батькам, ні сестрі. Виявилося, що Херсонська область залишилася без мобільного зв’язку. Кілька годин у стані абсолютної невідомості, що, де і в кого відбувається. З’явилася думка, що в будь-якому випадку на моєму блонді сивину буде не надто видно. Ближче до вечора запрацював Водафон. Дізналася про це з одного з коментарів у Фейсбуці. Миттю подзвонила татові. Взаємне щастя чути один одного. Слава тобі, Господи, у всіх все добре.

Надзвичайно вразили сьогодні херсонці. Ризикуючи життям, зібралися на мітинг з прапорами України, зіпсували “картинку” окупантам, які збиралися зробити “театральну постановку”, ніби Херсон хоче ХНР. А ще відмовилися брати їхню “гуманітарку”, незважаючи на те, що у місті склалася досить критична ситуація з продуктами. Це фантастичний приклад патріотизму, мужності та, безумовно, героїзму! Пишаюся!

У Росії влада заблокувала Facebook, Twitter і YouTube. А задовго до цього вона заблокувала здоровий глузд населенню.
Тримаємося. Робимо кроки до перемоги над рашистсько-фашистськими загарбниками кожен на своєму місці. Віримо в Божий захист та нашим ЗСУ. Слава Україні!

Автор статті: Arwenita.