Пам’ятай про смерть
Вдивляючись у Поле почесних поховань, яке хрестами розп’яло небо, згадуються слова патріарха Йосифа Сліпого:
“А що про Вас одного дня скаже історія”….
Коли у місті спадає спека, запах цвіту липи стає таким нестерпно солодким, що він наче торкається твоїх губ. Він пахне спокоєм і дитинством, пахне миром і радістю, пахне білим хлібом з липовим медом.
Багато тих лип дорогою до Личакова. Вони наче запрошують своїм цвітом наче церковними дзвонами прийти на Личаків з молитвою.
Йду між хрестами, а на них написи року народження полеглих
1997, …84…1994,..1989, 2002!!!!
Зупиніться, подумайте 2002!!!
Прапори, наче птахи прив’язаними до хреста ногами, хочуть вирватися і полетіти з птахами за обрій, а небо таке високе і чисте, що здається можна видивитися самого Бога.
Людино, скільки ж тобі треба Злата і парчі, срібла і смарагдів, хліба і вина, щоб нарешті напитися і наситити себе розкішшю, щоб подумати про тих, хто лишився без сина чи брата, без батька чи чоловіка…
Світ засинає у ситості білого хліба і дорогого вина, а там , у роздертих могилами землях Личакова спочили ті, хто вмів вірити і любити, жити і літати, і саме тому прапори біля їхніх хрестів, так б’ються з вітром за право зірватися і полетіти з птахами в небо…
А
.
Що про Ваше життя, одного дня скаже історія?
Написати коментар