У понеділок, 12 вересня 2022 року, о 17.00 в читальній залі «Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки» (вул. Зелена, 24), гості бібліотеки прослухали чергову лекцію з львовознавства історика медієвіста, директора Центральної бібліотечної системи для дітей м. Львова Василя Кметя. Лекція називалася «Львівські дипломати на Паризькій мирній конференції. Частина 1» («Дипломатія ЗУНР і проблеми визнання України на Паризькій мирній конференції»).

Йшлося про Паризьку мирну конференцію 1919-1920 років, яка була скликана державами-переможницями в Першій світовій війні 1914-1918 років для вироблення та підписання умов з переможеними державами, і яка проходила з перервами від 18 січня 1919 року до 21 січня 1920 року. З грудня 1919 року делегація ЗУНР вела самостійно переговори на Паризькій мирній конференції. Члени делегації В. Панейко, М. Лозинський, В. Темницький, С. Томашівський та ін. намагалися порушувати питання про ліквідацію польського окупаційного режиму на західноукраїнських землях і визнання незалежності ЗУНР.

Гості дізналися багато цікавого. Зокрема, що один з учасників української делегації на Паризькій мирній конференції, політичний діяч, історик, перший Міністр закордонних справ УНР Олександр Шульгин вперше у той час вжив термін «самоідентифікація», що означає ототожнення себе із певною спільністю людей (етнічною, національною тощо).

Окреслювалося юридичне підгрунтя, право українців на самовизначення. Олександр Шульгин усіма доступними способами намагався відстояти визнання незалежності України, але міжнародна дипломатія на той час вирішувала питання територіальної приналежності Східної Галичини.

Олександра Шульгіна вважають тим, хто започаткував українську дипломатію ХХ століття.

Василь Кметь закцентував увагу на постаті українського публіциста, дипломата, правознавця Михайла Лозинського, який написав групу наукових публікацій, що стосувалися державного будівництва, творення державних структур ЗУНР (ЗО УНР), новітньої історії державного (конституційного) права України. Це такі праці як «Галичина на мировій конференції в Парижі», в якій Лозинський намагався осмислити та описати політичні реалії, які складались у Галичині в часи будівництва ЗУНР, «Галичина в рр. 1918–1920. Розвідки і матеріали” (1922), “Уваги про українську державність” (1927). Йшлося також про університетський підручник, який написав Михайло Лозинський. Він називається “Міжнародне право” (1922).

М. Лозинський стверджував, що в українському політикумі тоді існували дві концепції національної перспективи: галичани вірили в гасло “через Київ до Львова”, а коли воно виявилось практично нездійсненим, то думали прихилити собі підтримку Антанти з її орієнтацією на білу Росію, оперуючи завжди антипольськими категоріями; знову ж наддніпрянці вважали за свого єдиного ворога Росію і тому дивились на УГА, як потрібного союзника у війні проти більшовиків, а коли не стало УГА – зорієнтувались на Польщу.

Дуже цікава постать Михайла Тишкевича, який під час Першої світової війни мешкав у швейцарській Лозанні та спрямував значні зусилля на пропагування українського питання серед урядів і народів Європи. За час перебування Тишкевича у швейцарській Лозанні виходив франкомовний тижневик «L’Ukraine».

Гості почули багато цікавого про Блакитну армію (Армію Галлера) – польське військове об’єднання, сформоване країнами Антанти за ініціативою польських емігрантських кіл з польських військовополонених та добровольців; молодого капітана, чудового автора Шарля де Голля, який читав лекції на курсах старшин польської армії.

Василь Кметь підкреслив, що жодна армія на той час не вміла воювати в місті. У Львові, коли їхав трамвай, переривався обстріл.

Від Василя Кметя учасники заходу довідалися про долю «Щоденника Дмитра Вітовського». Виявляється, його з рук купила Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка.
Зустріч з Василем Кметем організувала «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» (в рамках проєкту “Інноваційна бібліотека”) у співпраці з ГО «Асоціація екскурсоводів м. Львова та області».

«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює чергову подяку п. Василю Кметю за дуже цікаву лекцію.

Автор статті: Наталя Звольська.