Кожен сходить із розуму по-своєму

Веселий таксист

Не може Воробус без пригод. Здавалося б вже особливо нікуди не ходжу (робота – дім - робота), на велосипеді також не катаюся, зима, але ж пригоди знаходять мене.

Ось і вчора, здавалося атмосферна зустріч із подругою мала завершитися спокійно якби не таксист, з яким мені довелося їхати додому.

Виходжу з під’їзду, снігууууууууууууууу багацько, сідаю в салон, ну, і традиційно, щоб не було скучно намагаюся заговорити з водієм. Краще я б цього не робив. Він як завівся….

Розпочалася наша розмова з теми святкувань. Дядько погодився, що всього вже забагато, а потім додав, що незабаром на Землі будуть панувати роботи. Фільм про «Термінатора» випустили не просто так, а це було сповіщення людства про наближення біди. Отакої…

Автор цих рядків почав різко перемикатися на іншу тему, адже якщо б «шеф» згадав ще й «Матрицю», то довелося би вийти з машини ще раніше запланованої зупинки.

Їдемо, їдемо, і раптово зустрічаємо велосипедиста на снігу. Воробус же велосипедист від Бога, то, звичайно, я зачепив тему цієї захцянки. І тут таксист додав, що кожен дуріє по-своєму й що не треба заважати людям сходити з розуму. Я лише кліпав очима. Хехе…

Таксист продовжував, що хтось сходить з розуму від кохання, хтось від велосипедів, хтось комп’ютерних ігор, а хтось від алкоголю. Ой, лишенько….

Ну, якщо чесно, то щось в тому є. У кожного свої таргани у голові. Найголовніше аби вони не почали розмножуватися. Можна й цитувати мене.

Далі ми почали підніматися дорогою біля горілчаного заводу. Таксист сидить і каже, цитую: «Ох, би зараз махнути на Високий замок, ви бували там взимку? ». Кажу, що бував, але зараз точно не піду.

А завершальним акордом наших розмов була тема кохання. Я так зрозумів, що таксист у когось там закохався і хотів щоб я йому порадив як бути. Вислухав це все і сказав, що не можу нічого порадити бо сам неодружений і ніколи в шлюбах не був. Що я можу йому порадити? Ще й мені треба поради….

Засміявся… Виходив я під слова «з розуму головне сходи» - «Та, я вже давно зійшов», коли в гори почав ходити.

Дивився потім у телефоні що поїздка моя тривала всього лише 15 хвилин, а таке враження що їхав цілий день. І таке буває…



Також раджу прочитати:

Написати коментар

Ваш email не публікуватиметься.


*