Продовжуємо підводити підсумки сезону. На черзі розподіл по командах.

МСК «Дніпро» (Черкаси).

Чемпіонство у Молодіжній Екстра-лізі (U-20) сезону 2022/2023 р. р. – дуже вагомий успіх для цієї команди, яка вже кілька років грає одним і тим же складом. Протягом тих сезонів, поки команда Віктора Пархоменка та Романа Халявки грала на всеукраїнському рівні у молодших вікових категоріях, вона показувала прагматичний футзал, який, щоправда, не завжди приносив результат. Принаймні, про це свідчить підсумкове шосте місце у Юнацькій Екстра-лізі (U-17) сезону 2020/2021 р. р. Так само шосту сходинку «дніпряни» посіли у сезоні 2019/2019 р. р., граючи у Першій лізі (U-17). І ось зараз, коли для цього складу «Дніпра» була фактично «остання гастроль» на рівні молодіжних команд, підопічні Віктора Пархоменка та Романа Халявки змогли видати чемпіонський результат. Звісно, багато хто може сказати, що якби у цьому сезоні МЕЛ грали, наприклад, «Ураган», «Кардинал-Рівнестандарт», «КІВС» та «Хвиля», то навряд чи черкащани змогли би здобути такий результат. Однак, як то кажуть, переможців не судять. І це чемпіонство черкаська команда насправді заслужила. Так, у неї не було таких кадрових проблем, які виникли у «SkyUp-2». Так, «Дніпро», за традицією, робив ставку на свій прагматичний футзал. Так, у цієї команди немає гравців, які є кандидатами до юніорської збірної України (хоча деякі «дніпряни», на думку автора, на виклик до табору збірної заслужили, але оскільки вже у березні будуть відбіркові матчі Євро-2023 (U-19), то навряд чи Ігор Москвичов зараз влаштовуватиме додатковий перегляд гравців. – А. Т.). Однак, саме завдяки командній грі «Дніпро» і здобув золоті медалі МЕЛ.

Хоча без індивідуального внеску в цю перемогу від деяких гравців, погодьтесь, не обійшлося. І тут ми маємо виділити саме тих футзалістів, які вже давно у нас «на радарі». Перш за все, це Максим Пономаренко. Так, він не отримав звання найкращого голкіпера турніру, але своєю грою ще раз довів, що недарма вважався одним з найбільш перспективних воротарів серед юнаків 2004-2005 років народження (хоча там були й серйозні конкуренти, зокрема Дмитро Дяченко, Костянтин Рафальський, Данило Заносій, Анатолій Наку, Юрій Яремчук, Олександр Починок тощо. – А. Т.). Також неможливо не виділити Олександра Сіренка, який хоча й отримав червону картку в матчі проти «SkyUp-2», але загалом провів хороший сезон, показуючи, що недарма після відходу Олега Ратушного саме він став головним генератором ідей на майданчику для «Дніпра». І, звісно, дуже класно показали себе «стовпи» черкаської команди. Арсеній Ольшевський дуже сильно додав протягом останніх років, і він виділявся своєю грою протягом усього чемпіонату. А ось Ілля Файєр, вочевидь, зараз вийшов на пік своєї форми. Принаймні, те, як він діяв на майданчику, вказує саме на таку версію. І, що важливо, він у будь-який момент міг абсолютно безболісно замінити Ольшевського у першій четвірці, при цьому не порушивши структуру гри «Дніпра» та не послабляючи, а іноді навіть посилюючи її попереду. Також дуже потужний сезон видав капітан «Дніпра» – Максим Лесич. І його внесок у перемогу черкаської команди насправді дуже вагомий. Він був справжнім лідером своєї команди на майданчику. Є всі підстави вважати, що у Максима є хороше майбутнє у футзалі.

«SkyUp-2» (Київ).

Ця команда була однозначним фаворитом сезону (при всій повазі до «Дніпра»). І гра киян у першому колі це зайвий раз доводила. Тим більше, якщо згадати про те, що у першому колі феєрив Денис Сніцаренко, який у підсумку став найкращим бомбардиром МЕЛ. Однак, у матчах другого кола його як раз і не вистачало, тому що Денис на той момент знаходився у таборі юніорської збірної України. Але це була далеко не остання проблема для команди Вадима Степанюка. Вже у матчі з «КоПою» травмувався Артем Щур, який міг би повести команду за собою за відсутності Сніцаренка. А вже у вирішальному матчі по червоній картці отримали Віталій Ткачов та Дмитро Мілевський. На думку автора, саме Мілевський мав би стати лідером «авіаторів» за відсутності Сніцаренка. І Дмитро дійсно робив усе для того, щоб бути гідним ватажком своєї команди. Але при цьому бувало таке, що у 17-го номера киян далеко не все виходило, зокрема, при початку атаки. І як тут не згадати ті часи, коли Мілевський плідно працював у зв’язці з Олександром Пастухом. Однак, Пастух, так само як і Микита Червінський та Юрій Тукалевський, пішли у великий футбол, і «SkyUp-2» вже звик грати без цих трьох гравців. Але вирішальна гра проти «Дніпра» показала, що ця згадана абсолютно не завадила би Вадимові Степанюку. Також треба сказати, що далеко не у найкращій формі під час вирішальних матчів був і Андрій Гридько, який у другому колі не показав усього того потенціалу, який у нього, безумовно, є. Усі ці проблеми, вочевидь, і призвели до того, що «SkyUp-2», який більшу частину чемпіонату лідирував, у підсумку фінішував лише другим. Однак, кияни насправді винні самі. Своє чемпіонство «авіатори» втратили не у вирішальній грі з «Дніпром». Підопічні Вадима Степанюка втратили шанс на дострокове чемпіонство у грі з полтавськими візаві, коли вигравали 3:0, а у підсумку поступилися з рахунком 3:5. Ця поразка, врешті-решт, дала шанс «дніпрянам», які скористались нагодою на сто відсотків.

Однак, були все-таки у киян і хороші моменти. І це стосується не тільки того, що Сніцаренко був визнаний найкращим бомбардиром. Незважаючи на надмірні емоції та червону картку у вирішальному матчі проти «Дніпра», все-таки потрібно виділити Віталія Ткачова. У першому колі у нього виходило далеко не все, через що, мабуть, було багато нервів (як раз у той період Ткачов отримав виклик на навчально-тренувальний збір юнацької збірної України. – А. Т.). У другому колі Ткачов показав себе з іншого боку, граючи на не притаманній для нього позиції «стовпа». І ця гра Віталія насправді відкриттям, оскільки у команді валківської ДЮСШ, де Віталій грав до того, у нього була інша позиція та інші функції (тим більше, у розпорядженні Віктора Детюка були такі «стовпи», як Роман Коверя та Богдан Кобзар. – А. Т.). Також приємно вразила гра Олександра Корнієнка, який завжди був трохи, так би мовити, за спиною провідних гравців, виконуючи здебільшого чорнову роботу. Однак, у важливих моментах (особливо це було видно після вилучення Мілевського у грі з «Дніпром». – А. Т.) саме Корнієнко повів за собою партнерів по команді. Гра Олександра – одне з найбільш позитивних вражень у грі «SkyUp-2». Так само, як і гра Дмитра Суворова, який у підсумку став найкращим гравцем МЕЛ у цьому сезоні (навіть незважаючи на фатальний автогол у грі з «Дніпром»). І це – при тому, що Дмитро – на три роки молодший від гравців зазначеної категорії. Однак, насправді він цю нагороду заслужив своєю грою, оскільки протягом сезону грав на стабільно високому рівні. До того ж, він став другим бомбардиром чемпіонату (10 голів), що для гравця захисного плану – вагоме досягнення.

Далі буде…

Автор статті: Terentyev.