Вже на другий тиждень свого перебування в Римі, я таки вирішила почати розмовляти італійською ????. Для цього я ввечері зі словником вправлялася перед сном по 10-15 хвилин, але на ранок нічого не залишалося.

Але треба було колись почати.

Одже заходжу я наступного ранку до піцерії, і починаю:
Buongiorno.
posso avere una fetta di pizza calda?

І все би було добре, якби я показала на шматок піци пальцем, так ні, я вирішила йти до кінця, і чемно промовила.
Questo.
quattro stagioni.

Перший “італіяно веро” навіть перестав рахувати гроші, а другий піццайоло просто від сміху сповз під прилавок і вже звідти почав рухами почав вдавати гру на скрипці :))))

А я чемно стояла, кліпала очима і чекала на своє замовлення.
Тоді той перший, що по грошах, підійшов, і чемно вказавши на вееееличезну піцу на якій було чоти сири спитав?

Questo ?..

Та кажу куесто, куесто, а які ще варіанти, продовжила я вже українською…

І тут, до мене дійшло…..:))))))))
Часто у Львові, можна замовити піцу квадро формаджо ( чотири сири), та у філармонію я також ходжу, тому знаю, що таке (квадро стаджоні- чотири пори року Вівальді).

Я спитала:

Доброго дня, чи можу я замовити кусочок гарячої піцци “Чотири пори року” ??:)))))

Коли мені принесли замовлення, той, що не по грошах, а по піцах, лагідно посміхнувся і сказав:

il calore ( що означає -спека )))))
Я сказала…
Сі сі сіньйор.

Далі буде…

Автор статті: Olena Bilous.