Обидві студентські збірні України з футзалу фінішували без медалей на чемпіонаті світу серед студентів у Шанхаї. Дуже шкода. На попередньому студентському “мундіалі” чоловіча збірна України фінішувала другою, а жіноча – п’ятою. А у 2018 році обидві наші збірні фінішували у медалях.

Особливо прикро за чоловічу збірну. У півфіналі вона програла хорватам, яких розгромила у груповому етапі. А у матчі за третє місце “синьо-жовті” поступились французам. Прикро, особливо якщо зважати на те, що основу цієї студентської збірної складали ті хлопці, які мають за своїми спинами досвід юніорських Євро (Рига, Хаен, Пореч). Відподідно, грали переважно ті пацани, потенціал яких я знаю.

Чи могло бути підсилення у цієї студентської збірної? Так. Але фінальна серія плей-оф чемпіонату України серед команд VBET Екстра-ліги співпала по датах зі студентським чемпіонатом світу. Тому, через це ми не побачили у збірній деяких “енергетиків” (зокрема, я впевнений, що цій збірній міг би допомогти Ярослав Квасній. – А. Т.), “ураганівців”, “кабельників”, а також представників ще кількох клубів, які підходили по віку до цієї студентської збірної (цьогоріч у студентських чоловічих та жіночих збірних мали грати футзалісти та футзалістки 1999 року народження та молодші. – А. Т.).

Так само не було у цій збірній і легіонерів, які могли би підсилити нашу збірну. Впевнений, що Євген Козлов, Дмитро Рибіцький, Віталій Панкратій, Павло Скубченко, Олег Негела, Дмитро Федик та Іван Дроздов були би не зайвими. Тим більше, що ці хлопці провели непоганий сезон у своїх клубах. Але, як мені стало відомо ще десь за місяць до старту студЧС, гроші на проведення закордонного збору перед виїздом у Шанхай не виділялись, тому і легіонери не викликались (і тут чомусь одразу згадується нещодавній скандал щодо виділення грошей на футзал – тут би вони, можливо, і не були би зайвими. – А. Т.).

Але є впевненість у тому, що навіть той склад чоловічої студентської збірної України, який поїхав у Шанхай, мав бути з медалями.

Щодо жіночої студентської збірної України, то тут момент інший. Тут були легіонерки (зокрема, з Португалії та Іспанії), які вже викликаються до національної жіночої збірної України, а також представниці чемпіонату України, проте, далеко не всі з них мають великий міжнародний досвід. Це – одна проблема. Інша проблема – перспектива для, знову ж таки, національної збірної.

Думаю, Олег Шайтанов побачив, хто вже зараз може підсилити збірну, яка поступово йде до зміни поколінь.
Я додам ще один момент – це дівочий футзал. Йому потрібно приділяти не менше уваги, ніж юнацькому, де структура вже більш-менш налагоджена (хоча є моменти, на які потрібно звернути увагу, але це вже тема для іншого посту. – А. Т.). Тут також треба згадати про один момент.

Про Академію футзалу, яку АФУ створила в Ужгороді, мабуть, багато хто чув, так? Там зараз займаються юнаки 2008-2009 років народження. Тобто, це потенційні гравці юнацької олімпійської збірної України, яка боротиметься за право виходу на ЮОІ-2026. А чи знаєте Ви, що там мала бути і дівоча команда, яка би складалася з дівчат 2008-2009 років народження? Але її, на жаль, немає зараз.

Чому? Як мені вдалося дізнатись, головна причина – батьки не захотіли відпускати далеко своїх дівчат. З одного боку – розумію батьків. А з іншого – можливо, через це ми зараз втратили шанс розвивати нових Дубицьких, Титових, Кислових тощо. Але є ще одна причина, і вона теж банальна – більшість теоретично талановитих футзальних дівчат грає у суто футбольних командах, які взимку просто перезимовують на паркеті, граючи у футзал. На жаль, суто футзальних дівочих команд мало. І ось тут вже треба про щось думати.

Тому, виходячи з цього, навряд чи можна звинувачувати жіночу студентську збірну України у тому, що вона повернеться з Шанхая без медалей, не варто. Хоча за матчі проти німкень та китаянок спитати з них треба. Але при цьому треба згадати, що якщо нічию зі збірною Німеччини, основу якої складають дівчата з Університету Мюнстера (наші університетські команди зі свого досвіду знають, що в матчах проти команди цього ВУЗу доводиться докладати чимало зусиль. – А. Т.), ще можна пояснити, то поразку від китаянок (які, щоправда, перед цим обіграли бразильянок) пояснити важко. Хоча якби мені вдалося подивитись матч, то я би, можливо, пояснив.

Наступний чемпіонат світу серед студентів проходитиме у 2026 році у Вроцлаві. На ньому гратимуть футзалістки та футзалісти 2001 року народження та молодше. Тобто, теоретично можна сподіватись на те, що кістяк нинішніх студентських збірних України збережеться.

А, можливо, і підсилиться. До студЧС у Вроцлаві ще два роки, і багато що може змінитися. Головне – сподіваємось на те, що до цього студентського “мундіалю” Україна здобуде головну перемогу у своїй історії не на футзальному паркеті, а на полі бою.

Артем Терентьєв

Автор статті: Terentyev.