Те, що цього року справжня зима — факт. І якщо не брати до уваги те, що клятий ворог обстрілює нашу енергетику, то здається, загалом усе не так погано.

Ті ж любителі зимових видів спорту можуть як слід насолоджуватися катанням на ковзанах, лижах, сноубордах чи санчатах. Усе для цього є.

Тому, поки сніг є, треба кататися. Що й зробив автор цих рядків: минулих вихідних вирушив у Славське (Львівщина), аби вкотре підкорити гору Тростян. Чи, як правильніше сказати, спуститися з неї на лижах.

Коли їхав у згадане вище селище, довго думав про свій крайній візит на цей курорт. Пригадати так і не зумів, але точно знаю: це було понад п’ять років тому.

Втім, живемо сьогоденням, тож уже зараз розповідаю, що вдалося побачити у 2026 році.

Отже, перше, що пораджу, — не шукати прокат лиж біля вокзалу. Зараз усе облаштували значно зручніше. Взяти спорядження можна прямо біля центрального бугеля. І ціна цілком адекватна — 300 гривень за комплект.

Денний абонемент тут коштує 1000–1200 гривень: дешевше у будні дні, дорожче — у вихідні та святкові. Є також варіант підйому лише крісельним підйомником — 500 грн у будні та 600 грн у вихідні за 4 підйоми. Додатково потрібно оплатити 100 гривень за картку, яку наприкінці дня можна повернути.

Не подобається лише те, що досі не можна розрахуватися карткою. 21 століття ж на дворі.

Щодо бугелів — що не кажи, вони, як і траси з горбами, є колоритом катання на Тростяні. Хто тут спускається без проблем, тому траси на тому ж Плаю чи Буковелі не стануть випробуванням.

Що мені на Тростяні сподобалося — так це те, що нарешті тут поставили вказівники. Не всюди, але вони є, і вже тепер можна не заблукати, а знати, що тут дорога на Північ, тут — на Захід і так далі. Також колориту додає гойдалка та напис із назвою курорту, який розташований ближче до центрального бугеля.

Траси — їхній стан задовільний. Видно, що тут багато хто катає, та й ратрак теж є в наявності.

За що я люблю Тростян, так це за його «генделики». Тут без проблем можна поїхати, наприклад, на Північ, замовити глінтвейн та грибну підливку у «жіночок» і насолодитися свіжим карпатським повітрям.

Не дивно, що в кінці дня я після дев’яти спусків був втомлений. Можливо, катався б іще, але о 15:00 на курорті відключили електроенергію через графіки відключень. Можливо, «Динамо» пора вже задуматися про генератор? Принаймні на Центр?

Тож довелося їхати додому. До речі, ціна поїздки «бобіком» з Тростяна до вокзалу демократична — 100 гривень. Звичайно, це якщо їде певна кількість відпочивальників.

Автор статті: Vorobus.